1. Дискримінацією підприємців органами влади і управління визнається:
заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
примушування підприємців до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів;
прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку;
встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший;
надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку певного товару;
обмеження прав підприємців щодо придбання та реалізації товарів;
встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців або груп підприємців.
2. Дискримінацією підприємців визнається також укладення між органами влади і управління угод, створення структур державного управління або наділення існуючих міністерств, державних комітетів, інших структур державного управління повноваженнями для провадження дій, передбачених пунктом 1 цієї статті.
3. Законодавчими актами України можуть бути встановлені винятки із положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, суспільних інтересів.
НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ