Ст. 22. Архівні установи

Про Національний архівний фонд та архівні установи · порівняння редакції від 1993-12-24 з редакцією від 2002-01-16

Абзаців змінено: 0, вилучено: 6, додано: 4, без змін: 0.

Власник володіє, користується і розпоряджається документами Національного архівного фонду з урахуванням обмежень, передбачених цією статтею.

Архівні установи можуть засновуватися на будь-якій формі власності. Засновниками архівних установ можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи.

Власник документів Національного архівного фонду не має права їх знищувати.

Діяльність архівних установ здійснюється у порядку, визначеному цим Законом, правилами, положеннями, інструкціями, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, державними стандартами та іншими нормативно-правовими актами.

Документи Національного архівного фонду, що належать державі, не можуть бути об'єктом роздержавлення і приватизації, купівлі-продажу або інших угод, пов'язаних з передачею права власності, і надаються лише в користування. Право власності на зазначені документи може бути передано лише згідно з міжнародними правовими угодами і актами законодавства України.

Діяльність архівних установ, що не забезпечують збереженості документів Національного архівного фонду або порушують вимоги щодо державної реєстрації цих документів, може бути зупинена у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Право власності на документи Національного архівного фонду, які не належать державі, передається з відома Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України або уповноважених ним архівних установ за умови оформлення новим власником реєстраційного свідоцтва, передбаченого статтею 19 цього Закону. У разі продажу документів Національного архівного фонду держава має переважне право на їх придбання за ціною, за якою вони продаються. При цьому умови продажу повинні бути однаковими для всіх покупців.

Ліквідація архівних установ здійснюється за рішенням засновників, власників або на інших підставах, передбачених законом. У цих випадках власник документів Національного архівного фонду зобов'язаний забезпечити їх збереженість відповідно до законодавства.

Зміна місцезнаходження та умов зберігання і використання документів Національного архівного фонду, зазначених у реєстраційному свідоцтві, допускається лише після попереднього повідомлення Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України або уповноваженої ним архівної установи.

Спори щодо здійснення права власності на документи Національного архівного фонду вирішуються у судовому порядку.

Закреслене — текст редакції від 1993-12-24, підкреслене — текст редакції від 2002-01-16. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 1993-12-24 або 2002-01-16.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.