Принципи і засади водно-екологічної та водогосподарської політики щодо водосховищ Дніпровського каскаду
Аналіз екологічного стану басейну Дніпра та його тенденцій дає підставу зробити висновок, що переважно екстенсивне водоспоживання майже в усіх галузях господарства (за запасами водних ресурсів у розрахунку на одиницю площі і на одного жителя Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи, а за водоємністю валового суспільного продукту перевищує їх у кілька разів), зростання загальних обсягів непродуктивних витрат води, помітне скорочення потенціалу водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження водних джерел зумовлюють необхідність вжиття широкомасштабних екологічних та господарських заходів щодо використання вод.
Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення і народного господарства у якісній воді має досягатися шляхом поліпшення якості води та водного режиму річок, раціонального використання води підприємствами всіх галузей господарства та шляхом відтворення водних ресурсів.
Важливу роль у відтворенні водних ресурсів та забезпеченні ними потреб водокористувачів відіграє і відіграватиме регулювання річкового стоку та його територіального розподілу за допомогою каскаду дніпровських водосховищ, стан яких непокоїть громадськість країни і від якого залежить розв'язання екологічних проблем Дніпра.
Зі створенням каскаду водосховищ було розв'язано проблеми забезпечення водою населення, промисловості та сільського господарства, збільшення об'єму водоспоживання і рівномірнішого його розподілу протягом року, оскільки 70 відсотків об'єму стоку на Дніпрі припадає на час весняної повені, забезпечено роботу гідроелектричних, теплових та атомних станцій, водного транспорту, рекреаційного господарства, захист долини річки від катастрофічних повеней тощо.
Водночас створення великих водосховищ на Дніпрі було пов'язано із затопленням значних площ земель, зміною гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режимів річки, структурно-функціональним перетворенням екосистеми з річкової на озерно-річкову з відповідним сповільненням водообміну та самоочищення вод, значними витратами води на випаровування та інфільтрацію тощо. У зв'язку з цим виникли пропозиції щодо поетапного спуску водосховищ з метою повернути Дніпру його первозданність, а затоплені землі - для сільськогосподарського використання.
Варто зазначити, що дніпровськими водосховищами затоплено 709,9 тис. га земель, з них 197,6 тис. га - піщані землі та землі, не придатні для використання, 261,5 тис.га - ліси та мілколісся, 177,6 тис. га - сінокоси та пасовища і 73,2 тис. га - орні землі, сади, садиби. Луги або інші продуктивні землі займають близько 30 відсотків затопленої території. Затоплені землі були представлені бідними луго-болотними грунтами з вмістом гумусу близько 1,5 відсотка.
У той же час під водосховища було вилучено менш як 10 відсотків з понад 3 млн. га земель, які вибули із сільськогосподарського обороту в Україні в 1950-1990 роках, у тому числі орних земель - менш як 4 відсотки. На відміну від земель, вилучених під промислові, комунальні та транспортні потреби, значна частина мілководдя (із загальної площі затоплених водосховищами земель мілководдя з глибинами до двох метрів займають площу близько 150 тис. га, або 20 відсотків, а з глибинами до одного метра - 70 тис. га, або 10 відсотків) має велике рибогосподарське та продовольче значення, оскільки на ній відбувається нерест та нагул молоді риби, гніздяться водоплавні та болотні птахи, живуть цінні хутряні звірі (ондатри, видри, бобри тощо). Після створення каскаду водосховищ вилов риби в Дніпрі зріс із 2 тис. т до 18,5 тис. т щорічно, вартість цієї продукції в грошовому виразі перевищує 33 млн. грн. Зважаючи також на іригаційне значення водосховищ, можна констатувати збереження балансу сільськогосподарських угідь.
Дослідження, проведені на затоплених водосховищами протягом 15 років землях, дали змогу встановити, що грунти набули негативних для землеробства властивостей: зросла їх кислотність, збільшилася рухливість оксидів заліза та алюмінію, погіршилися фізико-хімічні показники. Зусилля, спрямовані на сільськогосподарське освоєння цих земель, дали низькі результати: врожайність кормових культур у перші роки досягала не більш як 4-5 центнерів кормових одиниць з гектара і не покривала витрат на рекультивацію. В результаті вжиття комплексу спеціально розроблених агромеліоративних прийомів вдалося дещо збільшити врожайність, однак лише на 40-50 відсотків початкової.
Затрати на меліорацію осушених земель на ділянках мілководдя можуть окупитися лише через 20-40 років за умови вкладання додаткових коштів. Це ж стосується і освоєння земель, що були затоплені, під будівництво населених пунктів, шляхів, ліній електропередачі та зв'язку.
Щодо повернення Дніпру його первозданного стану, то, як показали розрахунки, виконані УкрНЦОВ для Київського водосховища, його спуск призведе до зростання забруднення органічними сполуками в 3-4 рази. У районі Дніпродзержинська, Дніпропетровська та Запоріжжя річка перетвориться в стічну канаву з вмістом органічних сполук до 20-30 міліграмів на літр.
Інші наслідки спуску водосховищ для народного господарства також можуть бути катастрофічними. Повної перебудови потребує система водопостачання численних населених пунктів і підприємств, розташованих на берегах Дніпра та його водосховищ. Як показали розрахунки водогосподарського балансу, виконані Укрводпроектом, 45 відсотків водоспоживачів після спуску водосховищ залишаться без води практично протягом усього року, за винятком періоду весняної повені. Використання води народним господарством зменшиться з 10,4 млрд. куб. м до 4,7 млрд. куб. метрів.
Залишиться без води місто Київ, оскільки Деснянська та Дніпровська водопровідні (I та II черга) станції можуть працювати лише при відмітках рівня води у нижньому б'єфі Київської ГЕС не нижче 89,3 метра. Зупиняться водозабори 1, 3, 4, 5 київських ТЕЦ. Залишаться без води також міста Черкаси та Світловодськ, зокрема Черкаське ВО "Азот", Черкаська ТЕЦ, Кременчуцький нафтопереробний завод, Полтавський рибокомбінат, 19 сільськогосподарських водозаборів, а також канал Дніпро - Інгулець (потужністю 42 куб. м/с) з Кременчуцького водосховища.
Припинять свою роботу 7 комунальних та 17 сільськогосподарських водозаборів, а також канал Дніпро - Донбас (потужністю 120 куб. м/с -перша черга, 32 куб. м/с - друга черга), до якого надходить вода із Дніпродзержинського водосховища.
Зупиняться водозабори, які забезпечують питною водою міста Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ та Запоріжжя. Не подаватиметься вода на Придніпровську та Дніпродзержинську ДРЕС, Дніпропетровський завод імені Дзержинського, "Запоріжсталь", Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського, "Південмаш". А загалом припинить свою роботу близько 40 водозаборів потужністю 150 куб. м/с, а також 35 сільськогосподарських водозаборів потужністю 32 куб. м/с, які беруть воду з Дніпровського водосховища.
Зупиняться водозабори, які забезпечують питною водою Нікополь, Марганець та інші міста, а також водозабори промислового водопостачання Нікопольського південно-трубного заводу та близько 50 невеликих сільськогосподарських водозаборів. Припинять роботу Північно-Кримський (потужністю 294 куб. м/с), Головний Каховський (зрошувальний) канали та канал Дніпро - Кривий Ріг (потужністю 41 куб. м/с), які беруть воду з Каховського водосховища.
На думку експертів, енергетична система України, незважаючи на те, що на частку гідроелектростанцій припадає лише 5-7 відсотків виробітку електроенергії, не може повноцінно функціонувати без цих електростанцій, оскільки вони виконують роль аварійного резерву потужності енергосистеми країни, а також є основним регулятором частоти та потужності енергосистеми України, знімаючи пікове навантаження на неї. Інакше двічі на добу (вранці та ввечері) довелося б відключати від енергосистеми третину енергоспоживачів.
Недовиробіток електроенергії у разі зупинки гідроелектростанцій становитиме 9774 млн. квт.год, що в грошовому обчисленні дорівнюватиме близько 9 млн. грн. Крім того, балансова вартість гребель водосховищ та агрегатів електростанцій становить 163 млн. грн.
Спуск водосховищ порушить усталений транспортний шлях і зумовить необхідність вжиття масштабних заходів щодо переведення вантажів на залізницю, будівництва спеціальних транспортних вузлів тощо. Припиниться експлуатація більшості суден АСК Укррічфлоту, оскільки лише невелика частина суден (4 типи з 34, що експлуатуються) має осадку з вантажем менш як 1,9 м (саме таку глибину матиме Дніпро після спуску водосховищ), для підтримання якої на всій довжині річки (500 км) необхідно поглибити русло на 0,5 м, тобто вилучити 25 млн. куб. м грунту. Зупиняться всі туристичні судна, оскільки вони мають осадку з вантажем більш як 2,5 метра.
Обсяг перевезень вантажів по Дніпру скоротиться в 5 разів і досягне рівня 1955 року, тобто 13 млн. т, або 4063 млн. т/км (у 1989 році обсяг перевезень становив 67,4 млн. т та 11848 млн. т/км). Скоротиться пасажирообіг до рівня 1955 року, або до 14,7 млн. чол., або 4370 млн. пас/км (у 1989 році він становив 20,2 млн. чол. та 12433 млн. пас/км). Збитки від скорочення діяльності річкового флоту дорівнюватимуть 50 млн.грн. Крім того, балансова вартість тільки пасажирських суден річкового флоту становить 21 млн. грн.
Як уже відзначалось, істотних втрат внаслідок спуску водосховищ зазнає рибне господарство. Значних збитків буде завдано рекреаційному господарству, оскільки не зможуть працювати сотні будинків відпочинку, санаторіїв та дитячих таборів, розташованих на їх берегах. Багато коштів потребуватиме захист міст та сіл від катастрофічних повеней тощо.
Є пропозиції спускати водосховища поступово, спочатку на один метр і так далі. Виявляється, що зниження експлуатаційного рівня тільки Канівського водосховища зменшить виробіток електроенергії на 100 млн. квт.год, а потужність Київської ГЕС зменшиться на 60-70 млн. кіловат.
Річковий флот не зможе експлуатувати на Канівському водосховищі близько 20 відсотків своїх суден, стане неможливою експлуатація капітальних причальних споруд на цьому водосховищі.
Крім того, інтенсивне будівництво міст, промислових підприємств, шляхів, мостів, ліній електропередачі та зв'язку провадилось з розрахунком рівнів, які забезпечувалися регулюванням стоку Дніпра за допомогою каскаду водосховищ. Важко передбачити і санітарно-епідемічну ситуацію в м. Києві, коли оголиться частина русла річки та каналів у самому місті.
Таким чином, якщо підрахувати збитки, які можуть бути завдані країні внаслідок зупинки половини промислових потужностей, більшості комунальних, транспортних та інших підприємств, зниження продуктивності більшої частини зрошуваних угідь, стає зрозумілим, що ліквідація водосховищ зруйнує економіку країни, крім того, що значно погіршиться санітарно-епідемічний стан Дніпра внаслідок радіоактивного забруднення донних відкладів водосховищ (їх накопичення на гідродинамічно не стійкій масі мулу створює передумови до перерозподілу радіонуклідів вниз за течією, який може бути значно прискорений спуском водосховищ). Звільнені при цьому значні площі мілководдя з недезактивованим та неутилізованим радіоактивним мулом стануть причиною вторинного радіоактивного забруднення довкілля.
Очевидно, що шлях поліпшення екологічного стану Дніпра та його водосховищ полягає не в їх поетапному спуску, еколого-економічний ефект від якого мізерний порівняно з прогнозованими сумарними збитками, що можуть бути заподіяні природі та економіці України, а в проведенні цілеспрямованої державної екологічної політики, всебічного оздоровлення та оптимізації функціонування водосховищ. Тому під час формування водогосподарської політики в басейні Дніпра необхідно додержуватися таких принципів:
посилення позитивних тенденцій водозбереження в усіх галузях господарства;
всіляке обмеження масштабних водогосподарських перетворень, наслідки яких неможливо спрогнозувати в еколого-економічному плані;
запобігання негативним тенденціям водогосподарського будівництва, які загострюють екологічні проблеми;
розширення фундаментальних і прикладних досліджень у сфері водної екології, водного господарства, водних ресурсів та їх використання тощо;
всебічного обгрунтування цілей та методів водогосподарської діяльності в басейні Дніпра.