Якість води
Перелічені фактори в сукупності призвели до деградації всієї екосистеми басейну Дніпра, зокрема до погіршення якості води. Аналіз багаторічних спостережень показав, що найпоширенішими забруднюючими речовинами річок басейну Дніпра є нітрити, азот амонійний, біогенні та органічні речовини, важкі метали, нафтопродукти і феноли. Виявлена концентрація їх свідчить про порушення норм якості води, прийнятих для водойм рибогосподарського та культурно-побутового призначення.
У зв'язку зі спадом виробництва забруднення водосховищ Дніпра в цілому зменшилось. Однак спостерігається тенденція до збільшення у воді вмісту легкоокислюваних органічних сполук, азоту амонійного, азоту нітритного.
За рівнем хімічного і бактеріального забруднення вода більшості річок басейну Дніпра класифікується як забруднена та брудна.
За даними Держкомгідромету, у 1994 році перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин для водойм рибогосподарського призначення спостерігалось практично на всіх річках басейну. Так, середньорічний вміст забруднюючих речовин у Дніпрі поблизу с. Неданчичі становив: легкоокислюваних органічних сполук - 2 ГДК, азоту амонійного - 2,6 ГДК, азоту нітритного - 2,4 ГДК. Зафіксовано забруднення Дніпра біля с. Неданчичів та м. Херсона фенолами і сполуками важких металів.
Більшість притоків Дніпра забруднені переважно азотом амонійним і нітритним, нафтопродуктами, фенолами, сполуками важких металів. Найвища забрудненість сполуками важких металів спостерігалась на таких річках, як Горинь, Тетерів, Гнилоп'ять, Псьол, Самара, Рось, Інгулець. Максимальна концентрація сполук міді в окремих випадках коливалась у межах 34-96 ГДК, цинку та марганцю - 10-91 ГДК. У воді Ірші, Ірпеню, Унави, Сейму підвищується вміст азоту амонійного, фенолів, нафтопродуктів. Зріс вміст азоту амонійного і в Десні. Крім того, тут спостерігався високий рівень забруднення цинком - до 19 ГДК, марганцем - до 12 ГДК, нафтопродуктами - до 32 ГДК. У Росі збільшився вміст азоту амонійного, спостерігались випадки значного забруднення сполуками цинку, марганцю, нафтопродуктами. Вода в Сулі, Удаї, Пслі, Хоролі, Ворсклі, Мерлі, Орелі, Берестовій, Самарі, Вовчій забруднена легкоокисними органічними речовинами, фенолами, сполуками міді, марганцю. Вода у Мокрій Московці забруднена азотом амонійним, нітритним, сполуками важких металів. На річках Самарі, Вовчій, Солоній протягом року спостерігалися випадки надмірного забруднення сульфатами.
Київське та Канівське водосховища забруднені переважно азотом амонійним (його концентрація в окремі періоди досягала 14 ГДК), фенолами (до 14 ГДК), сполуками міді (до 8 ГДК), цинку (до 13 ГДК) та марганцю (до 10 ГДК). Порівняно з попередніми роками в цих водосховищах дещо збільшився рівень забрудненості азотом амонійним, фенолами, легкоокисними органічними речовинами.
Рівень забрудненості води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ становив: азотом нітритним - у межах 1-2 ГДК, СПАР - до 2, сполуками міді - 1-12, цинку - 1-10, марганцю - 1-17 ГДК. Спостерігались випадки значного забруднення Кременчуцького водосховища азотом нітритним (11 ГДК), а також обох водосховищ сполуками міді - 30-59 ГДК, цинку - 11-30 ГДК та марганцю - 10-88 ГДК.
Основними забруднювачами Дніпровського водосховища були сполуки міді (до 11 ГДК), цинку (до 32 ГДК), марганцю (до 10 ГДК) та феноли (до 8 ГДК). Забруднення сполуками цинку інколи досягало 96 ГДК.
Середньорічна концентрація забруднюючих речовин досягала в Каховському водосховищі: фенолів - 1-2 ГДК, сполук міді - 6-11 ГДК, цинку - 7-12 ГДК. Висока концентрація сполук цинку (13-25 ГДК) спостерігалась поблизу Запоріжжя та Нікополя.
Дослідження концентрації головних іонів та біогенних речовин у річках басейну Дніпра свідчать, що антропогенний фактор істотно впливає на вміст азоту та фосфору, особливо в річках лісостепової та степової зон. Частка антропогенної складової азоту в загальному вмісті мінерального азоту у воді змінюється від 0,4 (верхів'я Інгульця) до 92 відсотків (р. Вовча), а загального фосфору - від 0,02 (р. Ворскла) до 86 відсотків (р. Базавлук).
В останні роки спостерігається стала тенденція до зменшення концентрації гідрокарбонатів кальцію при такому ж стабільному зростанні у воді концентрації сульфатів, хлоридів, магнію, натрію і калію. Внаслідок цього хімічний тип води, що відображає багаторічний природний гідрохімічний режим тієї чи іншої річки, змінюється на інший, не характерний для неї. Зміна природного хімічного типу води може відбутися найближчим часом у межах усього басейну, особливо в північній частині України. В цілому це негативно позначиться на усталених екологічних зв'язках.
Забруднення води в басейні Дніпра призвело до порушення природних процесів самоочищення водних об'єктів і значно ускладнило проблему одержання якісної питної води на водопровідних станціях. Водопровідні очисні споруди вже не можуть перешкодити надходженню до питної води значної кількості неорганічних та органічних забруднюючих речовин, спільна дія яких на організм людини, особливо в умовах радіаційного навантаження, викликає загрозу здоров'ю населення.
Як показали дослідження, стан водопровідних очисних споруд нині такий, що більшість хімічних сполук з води практично не усувається, особливо коли їх вміст перевищує гранично допустимі концентрації.
Проблема загострюється тим, що існуючі технології підготовки питної води передбачають широке застосування хлору, зокрема для знешкодження продуктів розпаду фітопланктону, внаслідок чого в питній воді утворюється велика кількість токсичних канцерогенних хлорорганічних сполук, що мають кумулятивну дію. Неякісна вода є однією з причин того, що в останні роки в Україні спостерігається зростання рівня таких захворювань, як виразкова хвороба шлунку, жовчокам'яна хвороба, хвороби органів дихання тощо.