Стан малих річок
Довжина притоків у басейні Дніпра становить 67156 км. Майже ніде у водоохоронних зонах не витримується режим господарювання. Землі цих зон розорюються до урізу води. Там розміщуються тваринницькі ферми, літні табори худоби, пункти для приготування розчинів мінеральних добрив та отрутохімікатів, не проводяться належні агролісомеліоративні заходи. Це призводить до того, що водоохоронні зони майже ніде не виконують відведену їм роль буфера на шляху забруднень, а часто самі перетворюються в джерело забруднень.
Малі річки басейну Дніпра, які становлять понад 90 відсотків річкової мережі басейну, несуть надзвичайне антропогенне навантаження. Об'єм водозабору з них досягає 2,1 куб. км за рік. Водою з малих річок забезпечується 18 відсотків усіх народногосподарських потреб у басейні. До дрібної гідрографічної мережі скидається 15 відсотків усіх стічних вод у басейні і 6 відсотків - забруднених. Висока розораність земель, надмірна насиченість їх просапними культурами, недостатня лісистість водозборів посилюють ерозійні процеси, забруднення і замулення річок та водойм продуктами ерозії. Так, розораність земель у басейнах малих річок досягає 70-80 відсотків їх площі. Лісистість басейнів навіть у Поліссі, за невеликим винятком, нижча від оптимального рівня і становить 20-30 відсотків, а на водозборах річок Липи, Чорногузки, Полкви - 5-10 відсотків, тоді як оптимальний рівень - 35-40 відсотків. У басейнах річок степової і лісостепової зон басейну Дніпра площа лісів удвічі-втричі менша від оптимального рівня. Площа земель з природним ландшафтом скрізь менша від оптимального рівня. Ситуація ускладнюється тим, що в останні роки простежується тенденція до активного відведення берегів та заплав річок під дачне будівництво, садівництво та городництво.