Загальні гідрологічні та водогосподарські дані
Господарський комплекс у басейні Дніпра протягом десятиліть розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків для України. В результаті склалася вкрай деформована галузева та територіальна структура промисловості, в якій переважали базові галузі паливно-енергетичного, металургійного, оборонного комплексів та важкого машинобудування, що призвело до гіпертрофованого розвитку великих промислових центрів Придніпров'я, великих міст і агломерацій.
Основний обсяг промислового виробництва з переважанням "брудних" галузей (металургійна, хімічна, вугільна), найбільші енергетичні об'єкти та масиви зрошуваних земель сконцентровані в басейні Дніпра, де місцеві водні ресурси значно менші від потреби в них. Внаслідок цього в більшості економічних районів у межах басейну Дніпра склалася передкризова та кризова водогосподарська та гідроекологічна ситуація, коли самовідновлювальна здатність Дніпра та багатьох річок басейну вже не забезпечує відновлення порушеної екологічної рівноваги.
Дніпро є третьою на Європейському континенті річкою після Дунаю та Волги за площею басейну (509 тис. кв. км) та четвертою за довжиною (2200 км). У верхній течії Дніпро перетинає територію Росії та Білорусі, на які припадає відповідно 19 та 23 відсотки площі його басейну. В Україні Дніпро протікає своєю середньою та нижньою течією з площею басейну 291,4 тис. кв. км.
Водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України. Середньобагаторічний об'єм стоку Дніпра в гирлі становить 53 куб. км. У маловодні роки стік Дніпра зменшується до 43,5 куб. км, а в надто маловодні (95 відсотків забезпеченості) - до 30 куб. км. Із середньорічного об'єму стоку Дніпра 32 відсотки формується на території Росії, близько 31 - на території Білорусі. Стік, що формується в басейні Дніпра на території України, в середній за водністю рік становить 19,7 куб. км, а в розрахунковий маловодний рік може зменшуватися до 12 куб. км.
Прогнозні ресурси підземних вод у басейні Дніпра в межах України становлять 12,8 куб. км, з яких 4,7 куб. км гідравлічно не зв'язані з поверхневими водами. Обсяг розвіданих запасів підземних вод на 1995 рік становив 2,6 куб. км на рік. Нерівномірність їх розподілу знижує можливість використання до 1,2 куб. км.
Істотне значення в системі водопостачання мають також водосховища і ставки на притоках Дніпра. В басейні Дніпра нараховується 15380 приток різного порядку, загальна довжина яких 67156 км, збудовано 504 водосховища із загальною площею водного дзеркала 767 кв. км та об'ємом 2,2 куб. км, 12570 ставків на малих річках сумарною площею 1086 кв. км і об'ємом 1,54 куб. км. На Дніпрі створено каскад із шести водосховищ загальною площею 6950 кв. км та повним об'ємом акумульованої води 43,8 куб. км. Будівництво водосховищ порушило екологічну рівновагу, докорінно змінило умови водообміну. Порівняно з природними умовами він уповільнився в 14-30 разів.
Розподіл водних ресурсів на території басейну дуже нерівномірний. Найбільш забезпечена водними ресурсами верхня частина басейну, де в середній за водністю рік на 1 кв. км площі припадає 219 тис. куб. м/рік води. В басейні Десни і Прип'яті питомі водні ресурси становлять 110-115 тис. куб. м/рік, а в нижній частині басейну водозабезпеченість зменшується до 36 тис. куб. м на рік на 1 кв. км.
Дніпро забезпечує водою не тільки водоспоживачів у межах його басейну. Він є головним, а подекуди і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України. Каналами Дніпро - Донбас, Північно-Кримським та Каховським щорічно перекидається 5-6 куб. км стоку за межі басейну. В цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, у тому числі близько 30 млн. чол., 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електростанції.