1. Основними напрямами державної політики у сфері наставництва є:
1) створення умов для розвитку наставництва з урахуванням віку, потреб та життєвих обставин осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво;
2) забезпечення міжвідомчої взаємодії суб’єктів у сфері наставництва на національному, обласному та місцевому рівнях;
3) розроблення та впровадження державних стандартів, методичних рекомендацій і програм виявлення, залучення та первинного оцінювання осіб, які мають намір здійснювати наставництво, підготовки кандидатів у наставники, супроводу осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво, а також кандидатів у наставники та наставників;
4) запровадження механізмів підтримки, моніторингу та оцінювання ефективності наставництва;
5) популяризація наставництва;
6) забезпечення участі осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво, наставників у формуванні та реалізації політики у сфері наставництва;
7) сприяння науковим дослідженням, вивченню потреб і впливу наставництва на розвиток осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво;
8) підтримка впровадження наставництва у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, у тому числі через пілотні проекти та партнерство з громадськістю.
2. Державна політика у сфері наставництва реалізується через національні програми, стратегії, плани заходів, механізми фінансування та співпраці з органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, інститутами громадянського суспільства.