1. Суб’єктами у сфері наставництва є:
1) центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері соціальної політики, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей;
2) центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, оздоровлення та відпочинку дітей, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення;
3) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей;
4) центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти;
5) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їхні структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері захисту прав дитини та соціальної підтримки сімей з дітьми, а також у сфері освіти;
6) сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх утворення) ради, їхні виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері захисту прав дитини та соціальної підтримки сімей з дітьми, а також у сфері освіти;
7) центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг;
8) надавачі соціальної послуги з організації наставництва;
9) служби у справах дітей;
10) особи, щодо яких може здійснюватися наставництво;
11) батьки та інші законні представники осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво;
12) кандидати у наставники, наставники;
13) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми;
14) заклади різних типів, форм власності та підпорядкування, у яких проживають (перебувають) особи, щодо яких може здійснюватися наставництво;
15) органи управління освітою, заклади освіти, установи та організації системи освіти;
16) громадські об’єднання та благодійні організації;
17) інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування.