Державний резервний насіннєвий фонд створюється для забезпечення насінням районів, що не виробляють власного насіння або мають обмежені можливості його виробництва, надання допомоги у разі знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок стихійного лиха, забезпечення сортовідновлення, сортозаміни та реалізації насіння за міжнародними договорами.
Виробники насіння і садивного матеріалу мають право:
Обсяги формування державного резервного насіннєвого фонду щодо насіння сільськогосподарських рослин визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України (насіння лісових рослин - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства України, насіння квітково-декоративних рослин - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства України) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Заготівля насіння в державний резервний насіннєвий фонд здійснюється на контрактній основі, а також за рахунок імпорту. Формування партій насіння з товарного зерна забороняється.
на перевагу при розташуванні насіннєвих посівів сортів рослин (клонів, ліній, гібридів) перехреснозапильних культур перед іншими товаровиробниками;
Заготівлю насіння сільськогосподарських рослин у державний резервний насіннєвий фонд і його зберігання забезпечують підприємства та організації за дорученням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України (насіння лісових рослин - спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства України, насіння квітково-декоративних рослин - спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства України) за рахунок коштів Державного бюджету України.
вимагати відшкодування завданих збитків від перехресного запилення рослин вирощуваного сорту іншим сортом внаслідок невиконання сусіднім виробником умов укладеного з ним договору щодо розміщення посівів перехреснозапильників;
звертатися до відповідних органів виконавчої влади та до суду в разі порушення прав, наданих їм цим Законом;
брати участь у виконанні державних цільових програм щодо виробництва насіння і садивного матеріалу;
брати участь у формуванні державного резервного насіннєвого фонду.
Порядок узгодження розташування насіннєвих посівів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
Виробники насіння і садивного матеріалу зобов’язані:
вирощувати насіння і садивний матеріал сортів, внесених до Реєстру сортів, в обсязі, визначеному ліцензійним договором;
додержуватися технологічних і методичних вимог насінництва та розсадництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння;
гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовій чистоті (типовості) і посівним якостям, зазначеним у сертифікатах на насіння та садивний матеріал;
зберігати дублікати проб насіння і садивного матеріалу (відповідно до біологічної здатності) упродовж строку дії сертифіката на насіння;
вести по кожному сорту насінницьку документацію за встановленими формами і зберігати її протягом трьох років;
додержуватися встановленого порядку пакування, маркування, транспортування та зберігання насіння і садивного матеріалу відповідно до вимог нормативно-правових актів та стандартів;
відшкодовувати матеріальні збитки споживачу в разі реалізації йому некондиційного насіння чи садивного матеріалу;
здійснювати внутрішньогосподарський контроль за виробництвом і обігом насіння і садивного матеріалу.
Посадові особи суб’єктів насінництва та розсадництва всіх форм власності і господарювання, реалізатори насіння і садивного матеріалу в разі проведення контрольних заходів зобов’язані сприяти інспекторам у виконанні їх функцій.
Виробники насіння і садивного матеріалу можуть мати також інші права та обов’язки, визначені законом.