1. Юридичні і фізичні особи, що одержали дозвіл на виробництво і використання насіння, мають право:
на договірних умовах купувати у інших виробників відповідні категорії насіння та батьківські форми гібридів для наступного розмноження і реалізації;
вимагати відшкодування завданих збитків від перехресного запилення посівів вирощуваного сорту іншим сортом внаслідок невиконання сусіднім виробником умов укладеного з ним договору щодо розміщення посівів перехреснозапильників;
встановлювати договірні ціни на вирощене насіння, що підлягає реалізації;
звертатись до органів державного управління і контролю в насінництві та до судових органів у разі порушення прав, наданих їм цим Законом.
2. Виробники насіння зобов'язані:
укладати угоди на використання сортів з власниками патентів на сорти, установами - оригінаторами сортів, на які не видаються патенти, або з авторами сортів;
вирощувати насіння згідно з обсягом, обумовленим державним контрактом, створювати його страхові фонди в обсягах, визначених статтями 6, 7 цього Закону;
додержувати технологічних і методичних вимог насінництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння;
гарантувати відповідність насіння, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у документі на насіння;
своєчасно здавати зразки насіння для контролю якості до лабораторій Української державної насіннєвої інспекції;
зберігати дублікати зразків насіння протягом терміну, визначеного державним стандартом;
вести по кожному сорту насінницьку документацію за встановленими формами і зберігати її протягом трьох років;
додержувати встановленого порядку маркування і затарювання насіння, що підлягає реалізації.
3. Виробники насіння мають й інші права та обов'язки, передбачені цим Законом та нормативними актами з питань насінництва.