КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
19.01.2006
(Витяг)
У лютому 2004 р. М. звернувся до суду з позовом до українсько-німецько-нідерландсько-датського спільного підприємства "Український мобільний зв'язок" в Україні (далі - СП) про скасування наказу від 12 січня 2004 р. N ЛС 33 про накладення дисциплінарного стягнення - оголошення догани за порушення трудової дисципліни, оскільки таких порушень він не вчиняв.
Корольовський районний суд м. Житомира рішенням від 7 травня 2004 р., яке залишив без зміни Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 1 липня 2004 р., позов задовольнив.
У касаційній скарзі СП порушило питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування цим судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги М., районний суд виходив з того, що позивач, не виконуючи функціональних обов'язків за посадою, не порушував трудової дисципліни, тому підстав для застосування до нього положень статей 147, 148 КЗпП ( 322-08 ) не було.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, додатково послався на те, що з посадовою інструкцією М. був ознайомленим лише після застосування до нього дисциплінарного стягнення, що є порушенням вимог ст. 29 КЗпП ( 322-08 ).
Проте з такими висновками районного та апеляційного судів погодитися не можна.
Згідно зі ст. 139 КЗпП ( 322-08 ) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Отже, трудовою дисципліною передбачено не тільки додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, а й своєчасне і точне виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, додержання технологічної дисципліни тощо. Тому висновки судів про те, що до працівника можна застосувати положення ст. 147 КЗпП ( 322-08 ) лише за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, є помилковими і такими, що суперечать чинному законодавству.
Неправильними також є висновки апеляційного суду про те, що позивач був ознайомлений зі своєю посадовою інструкцією лише після невиконання трудових обов'язків.
Позивач у поясненні на ім'я Генерального директора СП зазначив, що він знав про свої функціональні обов'язки. Зі змісту контракту, укладеного з ним СП, убачається, що позивач зобов'язувався виконувати роботу за контрактом згідно з вимогами чинного законодавства, наказами, розпорядженнями дирекції підприємства та посадовою інструкцією.
Крім того, представник відповідача надав суду докази про те, що з позивачем укладено контракт про прийняття на роботу директором Житомирської філії СП. У цьому контракті та посадовій інструкції передбачені права та обов'язки сторін.
Після ліквідації зазначеної посади на СП було введено посаду провідного експерта з продажу, на яку й переведено М. фактично з тими ж функціональними обов'язками, які він знав, оскільки їх розробляв, і які йому було роз'яснено. Ці обов'язки він виконував, знав про умови роботи на СП. Неодноразово за довіреністю сам укладав угоди з продажу послуг та обладнання стільникового радіотелефонного зв'язку, а згодом став неналежним чином оформляти аплікаційні форми на підключення Поліської продовольчої компанії, грубо порушивши таким чином відомі йому внутрішні процедури компанії, якими саме й врегульовано порядок дій провідного експерта з продажу. За ці дії йому обґрунтовано оголошено догану. У поясненні позивач фактично визнав факт неналежного виконання своїх функціональних обов'язків.
На порушення вимог статей 15, 30, 40 ЦПК 1963 р. ( 1501-06 ), що був чинний у період розгляду справи, цих пояснень суди до уваги не взяли й ухвалили незаконні рішення.
З огляду на наведене та керуючись ст. 336 ЦПК 2004 р. ( 1618-15 ), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу СП задовольнила: рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 травня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 липня 2004 р. скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.