( Положення частини першої статті 7 щодо порядку підписання закону про ратифікацію міжнародного договору України втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного суду N 9-рп/2000 ( v009p710-00 ) від 12.07.2000 ) 1. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального закону про ратифікацію, який підписується Головою Верховної Ради України.
2. Ратифікації підлягають міжнародні договори України:
а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співпрацю, про нейтралітет), загальноекономічні (про економічну та науково-технічну співпрацю), з загальних фінансових питань, з питань позики та кредиту, територіальні, мирні;
б) що стосуються прав та свобод людини і громадянина;
в) про громадянство;
г) про участь в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;
д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних Сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на територію України;
е) про історичне та культурне надбання народу України;
є) виконання яких обумовлює зміну діючих чи ухвалення нових законів України;
ж) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена законом чи самим міжнародним договором.
3. Територіальні міжнародні договори України і міжнародні договори України, передбачені підпунктами "в" та "г" пункту 2 цієї статті, ратифікуються законом України, що ухвалюється двома третинами голосів народних депутатів від фактичної кількості народних депутатів України, повноваження яких визнані і не припинені достроково у встановленому законодавством порядку.
4. Пропозиції щодо схвалення Президентом України або Урядом України міжнародних договорів України і щодо їх ратифікації подаються Президентові України або Урядові України Міністерством закордонних справ України самостійно чи спільно або за погодженням з іншими міністерствами та центральними органами державної виконавчої влади.
5. Президент України або Уряд України розглядають пропозиції щодо схвалення договорів і приймають відповідні рішення про подання їх Верховній Раді України на ратифікацію.
6. Подані на ратифікацію міжнародні договори України попередньо розглядаються постійною Комісією Верховної Ради України у закордонних справах, а в разі необхідності - іншими постійними комісіями Верховної Ради України.
7. Якщо постійна Комісія Верховної Ради України у закордонних справах або інші постійні комісії Верховної Ради України встановлять наявність розбіжностей між договором, поданим на ратифікацію, і Конституцією України, договір надсилається до Конституційного Суду України для отримання висновку про його відповідність Конституції України.
( Пункт сьомий статті 7 вводиться в дію з часу утворення Конституційного суду згідно з Постановою ВР N 3768-12 від 22.12.93 )
8. Якщо на ратифікацію подано міжнародний договір, виконання якого потребує ухвалення нових законів України, проекти законів про ратифікацію та про зміни до законодавчих актів подаються на розгляд Верховної Ради України разом і ухвалюються одночасно.
9. Якщо міжнародний договір України містить положення, що суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ), його ратифікація можлива після внесення відповідних змін до Конституції України.
10. Верховна Рада України з урахуванням висновків відповідних постійних комісій розглядає подані на ратифікацію Президентом України або Урядом України міжнародні договори України і ухвалює відповідні рішення.
11. На підставі рішення про ратифікацію Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закордонних справ України.