Правовий статус місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування, місцевих референдумів, загальних зборів (сходів) громадян, інших форм безпосереднього волевиявлення населення визначається цим Законом, іншими законодавчими актами Української РСР.
Органи місцевого самоврядування базового рівня наділяються цим Законом, іншими законами Української РСР власною компетенцією, яка не може бути змінена інакше як законом або договором.
Місцеві Ради народних депутатів мають право:
за взаємною згодою перерозподіляти між собою окремі повноваження в галузі господарського і соціально-культурного будівництва з урахуванням місцевих демографічних, територіальних, економічних умов і національних особливостей;
передавати частину своїх повноважень органам територіального громадського самоврядування.
Передача у відання органів місцевого самоврядування додаткових повноважень повинна супроводжуватися передачею їм відповідних коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень.
Органи територіального громадського самоврядування за умов, встановлених законодавством Української РСР, мають право юридичної особи.
Органи місцевого самоврядування, які є юридичними особами, мають право купувати і продавати майно, укладати договори, брати на себе фінансові зобов'язання, виступати як сторони в суді, арбітражі. За своїми зобов'язаннями вони несуть самостійну матеріально-фінансову відповідальність.
Дія цього Закону, інших законодавчих актів Української РСР, які регулюють місцеве самоврядування, поширюється також на монофункціональні поселення (території військових містечок, поселення закритого типу).
ЕКОНОМІЧНА І ФІНАНСОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ