Мінімальний споживчий бюджет формується нормативним методом на основі системи споживчих кошиків.
До споживчих кошиків включаються науково обгрунтовані, збалансовані за потребою стандартні набори товарів і послуг, основані на мінімальних нормах і нормативах споживання, що розробляються науковими установами та організаціями відповідного профілю. При цьому набори продуктів харчування для дітей віком до 18 років формуються на основі рекомендованих для відповідного віку раціональних норм.
Мінімальний споживчий бюджет розробляється для основних соціально-демографічних груп у середньому на душу населення та на одного члена сім'ї різного складу. Стаття 3. Структура і величина мінімального споживчого бюджету
Натурально-речова структура мінімального споживчого бюджету формується із споживчих кошиків за такими основними статтями видатків людини або сім'ї:
продукти харчування: м'ясо і м'ясопродукти молоко і молокопродукти масло тваринне яйця риба і рибопродукти картопля овочі і ягоди хліб і хлібопродукти олія та маргарин цукор та кондитерські вироби інші продовольчі товари;
одяг, білизна, взуття;
предмети санітарії, гігієни, ліки та медикаменти;
меблі, посуд, культтовари та інші предмети культурно-побутового та господарського призначення;
витрати на житло та комунальні послуги;
витрати на культурно-освітні заходи та відпочинок;
витрати на побутові послуги, транспорт, зв'язок;
витрати на перебування дітей в дошкільних закладах;
витрати населення на ведення особистого підсобного господарства в межах, що забезпечують задоволення особистих потреб;
обов'язкові платежі.
Склад споживчих кошиків затверджується Кабінетом Міністрів Української РСР і періодично, але не рідше одного разу на п'ять років, переглядається з урахуванням реальних можливостей економіки республіки та зміни стандартів споживання.
Величина вартості мінімального споживчого бюджету визначається виходячи із середніх цін купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі.
Вартісна оцінка мінімального споживчого бюджету переглядається з урахуванням індексу цін на споживчі товари та послуги, але не рідше одного разу на рік.
Відомості про структуру та величину вартості мінімального споживчого бюджету регулярно публікуються в офіційних виданнях і доводяться до відома населення іншими засобами масової інформації.