1. Проголошене Конституцією СРСР право громадян об'єднуватися в кооперативні організації гарантується політичною і економічною системами СРСР, визнанням за кооперативами права власності на засоби виробництва та інше майно, необхідне для здійснення їхніх статутних завдань, всемірним сприянням з боку держави розвиткові кооперативної власності.
2. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів кооперативів та їх членів, забезпечує правильне поєднання інтересів кооперативів із загальнонародними.
Державні органи повинні максимально сприяти розвиткові і зміцненню господарської самостійності кооперативів, підвищенню ефективності діяльності, не допускати будь-яких обмежень творчої активності та ініціативи членів кооперативів.
Державне керівництво кооперативами здійснюється в загальнонародних інтересах Радами народних депутатів та іншими державними органами в суворій відповідності з цим Законом.
3. Державні органи у випадках припинення діяльності підвідомчих їм промислових, сільськогосподарських, будівельних та інших підприємств (організацій) через збитковість, неплатоспроможність, відсутність попиту на їхню продукцію (роботи, послуги), або за іншими підставами, передбаченими статтею 23 Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)", сприяють створенню на базі дрібних і середніх підприємств кооперативів по виробництву продукції (робіт, послуг). Вони мають право продавати, передавати, здавати в оренду новостворюваним, а також діючим кооперативам майно ліквідовуваних підприємств (організацій) на умовах за погодженням сторін.
4. Держава, використовуючи засоби масової інформації та інші форми, створює найсприятливіші ідеологічні передумови для діяльності кооперативів, забезпечуючи повсюдно такий морально-психологічний клімат, при якому кожен член кооперативу усвідомлював би, що, працюючи в ньому, він виконує важливу суспільно корисну справу, допомагає державі у розв'язанні завдань економічного розвитку країни, задоволенні попиту населення на товари і послуги.