Строк вирішення спору...
Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Суд повторює, що в цивільних справах "розумний строк" може, за деяких обставин, починатися ще до моменту винесення судової постанови про порушення провадження в суді, до якого звернувся позивач.
Саме така ситуація склалася в заявників, адже вони не могли звернутися до окружного адміністративного суду, не отримавши перед цим, на своє клопотання про відновлення доплат, рішення, яке могло бути оскаржене. Отже, у справі, яку розглядає Суд, початком "розумного строку", передбаченого пунктом 1 статті 6, слід вважати дату, коли заявники подали клопотання до окружної адміністративної ради (див. рішення Суду у справі Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії, no. 63235/00, від 19.04.2007).
В першу чергу Суд нагадує, що [для визначення розумності строку тривалості провадження] враховуватимуться лише ті періоди, коли справа фактично розглядалась судами, виключаючи, таким чином, з розрахунку періоди між ухваленням остаточних обов'язкових рішень та їхнім скасуванням у екстраординарному порядку. Більш того, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні. Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення Суду у справі Ліпісвіцька проти України, no. 11944/05, від 12.05.2011).
Суд зазначає, що запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).