Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні…, розд. IV, п. 2

Чинна редакція від 10.05.2006 · Указ набрав чинності 04.06.2006

Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів → Розділ IV. Судочинство

Основним завданням конституційного судочинства є абстрагований від конкретних правовідносин контроль за відповідністю Конституції України ( 254к/96-ВР ) правових актів вищих органів держави. Разом із тим для підвищення ефективності конституційно-правового захисту прав і свобод людини і громадянина доцільно передбачити право кожній особі звернутися до Конституційного Суду України з конституційною скаргою у випадках, визначених законом. З цією метою доцільно запровадити розгляд справ у Конституційному Суді України палатами.

Цивільне судочинство слід розглядати як послугу держави щодо вирішення приватноправових спорів сторонам, які самостійно не можуть їх урегулювати. У цивільному судочинстві засади диспозитивності й змагальності реалізовуються у повному обсязі, суд повинен вирішувати спори, про розв'язання яких просять сторони.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Кримінальне судочинство своїм завданням має встановлення винуватості особи у вчиненні кримінально караного діяння; захист прав потерпілого та інтересів суспільства від злочинних посягань; справедливе застосування заходів кримінальної відповідальності; захист особи від необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, порушення її прав під час провадження дізнання та досудового слідства. У кримінальному судочинстві мають застосовуватись безпосередньо принцип презумпції невинуватості особи та принцип "усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь". Кримінальний суд має позбутися властивого йому дотепер обвинувального ухилу. Слід законодавчо позбавити суд права направляти справи на додаткове розслідування та надавати органам досудового слідства доручення щодо пошуку доказів, установити обов'язок суду постановляти виправдальний вирок, якщо обвинувачення не довело вини особи у вчиненні злочину.

З метою забезпечення рівності сторін у кримінальному процесі необхідно реалізувати принцип змагальності на стадії дізнання та досудового слідства, надавши стороні захисту процесуальні можливості для проведення альтернативного розслідування. Потерпілі повинні мати ефективні можливості обстоювати свої інтереси в разі неналежного проведення досудового слідства.

Необхідно запровадити позитивний досвід демократичних держав щодо реституційного правосуддя, яке полягає не у покаранні особи, а у примиренні обвинуваченого і потерпілого за участю посередника (медіатора) і/або у відшкодуванні потерпілому завданої матеріальної та моральної шкоди.

Слід розширити перелік та застосування запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, взяття під варту як запобіжний захід має застосовуватись у виняткових випадках.

Судові експертизи у кримінальних справах не повинні здійснювати експертні служби, які перебувають у структурі органів досудового слідства.