Соціальна політика
Основними завданнями соціальної політики у сфері промисловості є:
поступове підвищення в галузевих угодах, колективних договорах розміру мінімальних ставок (окладів) до прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на відповідний рік;
активізація впровадження науково обгрунтованого нормування праці, запровадження як обов'язкового соціального стандарту регульованого державного мінімуму погодинної зарплати;
збільшення частки оплати праці у структурі собівартості продукції за рахунок зниження частки матеріальних, енергетичних витрат;
впровадження сучасних механізмів стимулювання високопродуктивної праці, зокрема через направлення частини прибутку підприємств на покращення матеріального стану працівників, застосування опціонів щодо акцій підприємств для працівників цих підприємств;
забезпечення оптимальної міжпрофесійної, міжкваліфікаційної, міжпосадової, міжгалузевої диференціації зарплати;
удосконалення колективно-договірного регулювання оплати праці, захисту інтересів найманих працівників;
економічне заохочення роботодавців до створення додаткових робочих місць для працевлаштування незайнятих громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці;
розвиток гнучких форм зайнятості, створення робочих місць з неповним робочим часом, на допоміжних роботах.