Ст. 40. {Щодо зупинення дії статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти) див. пункт 5 - 2 розділу VI} Виселення мешканців
Чинна редакція від 19.10.2016 · Закон набрав чинності 01.01.2004
Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:
договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;
договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Правові позиції Верховного Суду
Правовий висновок про належне застосування ст. 40 Закону № 898‑IV та ст. 109 ЖК УРСР, викладений у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, є обґрунтованим і відповідає вимогам національного та міжнародного права, зокрема ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, та передбачає необхідність дотримання балансу інтересів сторін у спірних правовідносинах.
Правовідносини: застосування норм про виселення при зверненні стягнення на предмет іпотеки; баланс між правами власника/неволодіючого власника та іпотекодержателя.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зазначила й про те, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, ураховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних право…
Велика Палата ВС, постанова від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 · цитують у 125 рішеннях · текст рішення
Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР) застосовується незалежно від способу звернення стягнення на предмет іпотеки (судовий або позасудовий), визначальним є те, чи майно набуте за кредитні кошти чи ні.
Правовідносини: спори про виселення з іпотечного майна залежно від джерела придбання майна (кредитні чи некредитні кошти) та способу звернення стягнення.
Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК УРСР.…
Велика Палата ВС, постанова від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 · цитують у 125 рішеннях · текст рішення
Якщо іпотечний договір містить застереження про можливість позасудового врегулювання (позасудове звернення стягнення), порядок виселення мешканців має здійснюватися з урахуванням частини другої ст. 40 Закону № 898‑IV та частини третьої ст. 109 ЖК УРСР: письмова вимога іпотекодержателя, строк для добровільного звільнення (не менше одного місяця), а у разі невиконання — примусове виселення за рішенням суду.
Правовідносини: позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за договором та процедура виселення мешканців.
У постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) Велика Палата Верховного Суду визначила, що в разі якщо сторони договору іпотеки передбачили в ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону № 898-IV та у частині третій статті 109 ЖК УРСР процедури.
Разом з тим у вказаних справах звернення стягнення на нерухоме майно здійснювалося на підставі рішення суду, а не в п…
Велика Палата ВС, постанова від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 · цитують у 125 рішеннях · текст рішення
Під час дії воєнного стану (та протягом 30 днів після його припинення або скасування) зупиняється дія окремих положень Закону № 898‑IV щодо реалізації прав іпотекодержателя на набуття права власності та продаж предмета іпотеки, а також положень про виселення і реалізацію на електронних торгах, тому виконання рішень про виселення має бути призупинено на відповідний період.
Правовідносини: застосування спеціальних тимчасових норм щодо іпотеки та виселення під час воєнного стану.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Закону № 898-IV пунктом 5-2, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), с…
Велика Палата ВС, постанова від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19 · цитують у 125 рішеннях · текст рішення
У разі звернення стягнення на іпотечне майно та ухвалення судом рішення про виселення мешканців із іпотечного жилого будинку або жилого приміщення застосовуються положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» разом з частиною другою статті 109 ЖК УРСР.
Правовідносини: Відповідні правовідносини щодо звернення стягнення на іпотечне житло та виселення мешканців.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.
Об'єднана палата ВС, постанова від 10.10.2019 у справі № 295/4514/16-ц · цитують у 73 рішеннях · текст рішення
Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.
Правовідносини: виселення при зверненні стягнення на предмет іпотеки (житлове приміщення)
Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Відповідно до частини першої статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Аналіз норм глави 26 ЦК України дає підстави для висновку, що частка
в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як пра…
Об'єднана палата ВС, постанова від 12.04.2021 у справі № 310/2950/18 · цитують у 59 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.