1. Дозвільний орган може визначити для конкретної установки менш жорсткі гранично допустимі викиди, ніж нормативи, визначені у висновках найкращих доступних технологій та методів управління (відступ), у випадках та порядку, визначених цією статтею.
Відступ надається за наявності таких, що набрали чинності, висновків найкращих доступних технологій та методів управління для відповідного виду діяльності, що провадиться на установці, та застосовується з дати, зазначеної в таких висновках.
2. Відступ надається в разі отримання вперше інтегрованого довкіллєвого дозволу для установки, що експлуатується, або у разі оновлення умов інтегрованого довкіллєвого дозволу у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 23 цього Закону.
Відступ надається за умови, що з поданої оператором установки згідно із статтею 4 цього Закону оцінки відступу можна дійти висновку про те, що досягнення нормативів гранично допустимих викидів, визначених у висновках найкращих доступних технологій та методів управління для відповідного виду діяльності, що провадиться на установці, становить непропорційно високу вартість порівняно з перевагами для довкілля у зв’язку з географічним розташуванням, місцевими екологічними умовами установки або технічними характеристиками установки, що впливають на збільшення вартості досягнення цією установкою гранично допустимих викидів, визначених у висновках найкращих доступних технологій та методів управління, порівняно з іншими установками, на яких провадиться такий самий вид діяльності або технологічний процес.
Відступ щодо установок, що вводяться в експлуатацію вперше, не надається.
3. Вимоги до розроблення, форми та змісту оцінки відступу та показники критерію непропорційно високої вартості досягнення установкою гранично допустимих викидів, визначених у висновках найкращих доступних технологій та методів управління, порівняно з перевагами для довкілля, а також методика розрахунку вартості досягнення установкою гранично допустимих викидів, визначених у висновках найкращих доступних технологій та методів управління, у співвідношенні з перевагами для довкілля затверджуються Кабінетом Міністрів України.
4. Гранично допустимі викиди, зазначені в частині першій цієї статті, не повинні перевищувати нормативів гранично допустимих викидів, визначених у нормативах для спалювальних установок, установок спалювання відходів, установок сумісного спалювання відходів, установок та видів діяльності, в яких застосовуються органічні розчинники, та установок, що виробляють двоокис титану.
5. Відступ надається на строк здійснення конкретних заходів, визначених умовами інтегрованого довкіллєвого дозволу, і який не може перевищувати сім років з дня застосування висновків найкращих доступних технологій та методів управління, щодо яких надано відступ. У випадках, передбачених статтею 23 цього Закону, підстави для надання відступу підлягають перегляду. Строк наданого відступу не підлягає продовженню.
6. Відступ не надається, якщо дозвільний орган у разі надання відступу не зможе забезпечити відповідність екологічним, державним медико-санітарним нормативам та державним медико-санітарним правилам, затвердженим відповідно до законодавства.
7. Дозвільний орган надає тимчасові відступи оператору установки від вимог пунктів 1 і 2 частини першої статті 16, частини сьомої статті 10 і частини третьої статті 11 цього Закону для здійснення випробувань, застосування новітніх технологій та методів управління, зазначених у довідкових референтних документах з найкращих доступних технологій та методів управління (BREFs), на сумарний строк, що не перевищує дев’яти місяців, за умови що після закінчення зазначеного періоду зупиняється використання технології або в результаті її застосування досягаються гранично допустимі викиди, що принаймні відповідають нормативам гранично допустимих викидів, визначеним у висновках найкращих доступних технологій та методів управління для відповідного виду діяльності, що провадиться на установці.