ПОСТАНОВА ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про інформацію Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження щодо збереження і використання колекції народного художника Української РСР скульптора І.М. Гончара
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 17, ст. 209 )
Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:
1. З висновками і пропозиціями Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження, викладеними в записці "Про збереження і використання колекції народного художника Української РСР скульптора І.М. Гончара" в основному погодитися (додається).
2. Раді Міністрів Української РСР розглянути питання:
про створення на основі колекції І.М. Гончара постійно діючої музейної експозиції та будівництво у Києві спеціального музейного приміщення;
про наукове опрацювання та видання авторського альбому колекціонера "Україна і українці".
Про результати розгляду інформувати Президію Верховної Ради Української РСР в квітні цього року.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ, 18 березня 1991 року N 859-XII
Про збереження і використання колекції народного художника Української РСР скульптора І.М. Гончара
За дорученням Голови Верховної Ради Української РСР Л.М. Кравчука Комісія з питань культури та духовного відродження вивчила стан збереження і використання унікальної колекції авторських робіт, творів народного мистецтва та етнографічних пам'яток, зібраної народним художником Української РСР скульптором І.М. Гончаром.
Серед робіт І.М. Гончара, що дістали визнання, - пам'ятники Максиму Горькому в Ялті, Тарасові Шевченку в Яготині, Степанові Руданському та Миколі Трублаїні на Вінничині, твори - "Молодий Шевченко", "Тарас-водоноша", які зберігаються у Третяковській галереї та Державному музеї Т.Г. Шевченка. Надзвичайно цікавою є серія погрудних портретів народних героїв - Максима Кривоноса, Івана Гонти, Устима Кармелюка, Івана Сірка, Максима Залізняка, Северина Наливайка, а також українських письменників - І. Котляревського, М. Драгоманова, Лесі Українки, О. Гончара, А. Малишка та багатьох інших відомих постатей в історії України.
Неабияку художню і наукову цінність становить живописна серія, створена митцем і умовно названа "Типи українців у народному одязі різних місцевостей та їхні звичаї". Картини цієї серії з надзвичайною документальністю і деталізацією відтворюють зразки народного одягу, вишивки і ткацтва, народні звичаї і обряди всіх історико-етнографічних регіонів України.
Основу колекції становлять тисячі експонатів старовинного народного живопису та іконопису, одягу різних регіонів, художньої кераміки, музичних інструментів, зброї, різноманітних предметів домашнього вжитку, виробів з металу, дерева, гутного скла, зібраних у процесі довголітніх досліджень колекціонером історії розвитку національного мистецтва.
Окрім цього І.М. Гончаром підготовлено унікальний за документальністю і обсягом матеріалів авторський 16-томний альбом "Україна та українці", який в історичному та етнографічному аспектах становить надзвичайну наукову цінність і не має аналогів у вітчизняній історіографії.
Творчість і подвижницьке життя І.М. Гончара належним чином поціноване на державному рівні. Минулого року йому присуджено Державну премію імені Т.Г. Шевченка, а цього року присвоєно звання "Народний художник Української РСР".
Проте доступ до унікальної колекції І.М. Гончара обмежений, належних умов для її пропаганди не створено, оскільки зберігається вона у приватному будинку її власника, що фактично став домашнім музеєм.
Питання про створення на основі колекції художника музейної експозиції, де було б забезпечено її належне зберігання і використання, порушується упродовж багатьох років, але і нині практично не вирішене.
У 1989 році Український фонд культури виявив ініціативу і оголосив збір коштів на будівництво музейного приміщення для художньо-історичного зібрання І.М. Гончара. За дорученням Ради Міністрів УРСР виконком Київської міської Ради народних депутатів ухвалив рішення про проведення проектно-розвідувальних робіт на земельній ділянці, розташованій неподалік садиби скульптора по вул. Січневого повстання у м. Києві. Завершити будівництво планувалось у 1992 році.
Однак до цього часу запропонований проект не пройшов навіть експертизи, робочі креслення не виконано, не визначено підрядника і джерел фінансування будівництва. Фондом культури для цієї мети зібрано лише 80 тис. крб., в той час як за оцінками фахівців вартість будівництва обчислюється в кілька сотень тисяч. Все це свідчить про те, що спорудження музею може бути відкладено на невизначений час.
Опікуючись долею колекції, розглянувши численні листи громадськості з приводу її збереження і використання, надіслані Верховній Раді Української РСР, Комісія вважає, що нині вкрай необхідно на державному рівні вжити невідкладних заходів до реалізації зазначених проблем.
На наш погляд, вирішувати це складне питання варто було б у два етапи. Спочатку створити музейну експозицію в окремому і придатному для цієї мети приміщенні (можливо у пам'ятці архітектури XIX сторіччя, яка зараз знаходиться на балансі музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років і використовується малоефективно), а згодом розпочати будівництво нової музейної споруди.
Водночас необхідно було б доручити:
Академії наук УРСР і Держкомпреси УРСР здійснити наукове опрацювання та видання авторського альбому І.М. Гончара "Україна і українці";
виконкому Київської міської Ради народних депутатів в установленому порядку розглянути питання про спорудження за проектом І.М. Гончара у м. Києві пам'ятника історичному діячеві України, гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному.
Вважаємо за доцільне доручити Раді Міністрів УРСР розглянути порушені питання і прийняти відповідне рішення. Проект постанови Президії Верховної Ради Української РСР з зазначеного питання додається.
Просимо розглянути.
Голова Комісії Л. ТАНЮК