Нормування фізичного захисту здійснюється на підставі науково-технічних розробок. Основними питаннями нормування фізичного захисту є:
визначення можливого рівня загрози злочинного посягання щодо ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
визначення категорій ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання і перевезень у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки;
визначення рівня фізичного захисту ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та перевезень у сфері використання ядерної енергії;
встановлення порядку проведення спеціальної перевірки і надання допусків до виконання особливих робіт та до інформації з обмеженим доступом, що не містить державної таємниці;
встановлення вимог фізичного захисту при проектуванні ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, та інших джерел іонізуючого випромінювання;
встановлення вимог щодо забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання під час їх перевезення;
встановлення вимог щодо забезпечення збереженості ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, особливо важливих приладів, пристроїв, обладнання, технічних систем;
встановлення вимог щодо ліцензування, нагляду, експертизи фізичного захисту у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки;
встановлення вимог щодо використання озброєної охорони в системі фізичного захисту.
Основні питання нормативного регулювання фізичного захисту є основою для формування державних науково-технічних програм щодо фізичного захисту і мають враховувати вимоги правоохоронних органів щодо рівня фізичного захисту.
Нормативно-правові акти з питань фізичного захисту підлягають експертизі та погодженню у порядку, встановленому законодавством України.