При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.
Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписуються в присутності державного нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо угоду, заяву або інший документ підписано у відсутності зазначених службових осіб, той, хто підписався, повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.
Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати угоду, заяву або інший документ, за його дорученням в його присутності і в присутності державного нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву або інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, не міг підписати документ власноручно, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.
Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть не вимагати кожного разу явки відомих їм службових осіб державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, коли у них є зразки підписів цих службових осіб, одержані при їх особистому зверненні, і справжність підписів не викликає сумніву. ( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно з Указом Президії ВР УРСР N 5106-IX ( 5106-09 ) від 14.09.79 )