До нотаріально посвідчених документів прирівнюються:
заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;
заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором СРСР, посвідчені капітанами цих суден;
заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
заповіти і довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти і довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;
заповіти і довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
Службові особи, перелічені в цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів на зберігання в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.
Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту СРСР або консулові СРСР в іноземному порту для наступного направлення їх у державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.
Коли заповідач не мав постійного місця проживання в СРСР або коли місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державну нотаріальну контору, яку визначає Міністерство юстиції СРСР.
Державний нотаріус зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і службову особу, яка посвідчила заповіт.
Посвідчення заповітів і довіреностей службовими особами, вказаними в цій статті, провадиться з додержанням вимог статей 6-8, 19, 20 і 28 цього Закону, в порядку, який відповідно до Закону СРСР "Про Державний нотаріат" визначає Рада Міністрів СРСР.