1. Підставами припинення державної служби є:
1) втрата права на державну службу або його обмеження (стаття 38 цього Закону);
2) закінчення строку призначення (стаття 39 цього Закону);
3) ініціатива державного службовця (стаття 40 цього Закону);
4) ініціатива суб'єкта призначення (стаття 41 цього Закону);
5) настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 42 цього Закону);
6) незгода державного службовця на проходження державної служби у разі зміни її істотних умов (стаття 34 цього Закону);
7) досягнення державним службовцем шістдесятип'ятирічного віку;
8) визнання державного службовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим згідно з рішенням суду, що набрало законної сили;
9) смерть державного службовця.
2. Суб'єктом призначення може бути прийнято рішення про продовження проходження державної служби державним службовцем, який займає посади підгруп I-1, I-2, I-3, I-4, після досягнення ним шістдесятип'ятирічного віку за його згодою у зв'язку з потребами служби, якщо інше не передбачено законом.
3. Державна служба припиняється також з інших підстав, передбачених законом.
4. Особи, зазначені у частині третій статті 6 цього Закону, можуть бути звільнені з підстав, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, а також у разі звільнення посадової особи, працівником патронатної служби якої є державний службовець.