1. Витребування (вилучення) документів з реєстраційних справ здійснюється в порядку, визначеному законом.
2. Суб’єкт державної реєстрації, у якого зберігається реєстраційна справа, зобов’язаний зробити копії документів, що вилучаються з реєстраційної справи, у паперовій та електронній формі у разі їх відсутності в Єдиному державному реєстрі. Копії документів у паперовій формі повинні бути пронумеровані, прошиті та завірені печаткою. До реєстраційної справи долучаються копія судового рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх одержання, а також копія опису вилучених документів.
3. Оригінали документів, вилучені з реєстраційної справи, надсилаються поштовим відправленням до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх одержання, і підлягають негайному поверненню суб’єкту державної реєстрації, у якого зберігаються реєстраційні справи, після проведення відповідних процесуальних дій.
Тимчасовий доступ до документів з реєстраційної справи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
4. У разі вилучення (виїмки) документів з реєстраційної справи на підставі ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів суб’єкт державної реєстрації, у якого зберігається реєстраційна справа, зобов’язаний зробити копії документів, що вилучаються з реєстраційної справи (щодо яких проведено виїмку), відповідно до частини другої цієї статті, а також долучити до реєстраційної справи копію такої ухвали та опис вилучених документів. Документи, вилучені з реєстраційної справи (щодо яких проведено виїмку), надаються безпосередньо особі, визначеній в ухвалі слідчого судді, суду.
5. Вилучення (витребування) документів з реєстраційної справи не є підставою для відмови державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
6. Обсяг, порядок надання інформації з реєстраційної справи та доступу до документів, що знаходяться в реєстраційній справі, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, визначаються Кабінетом Міністрів України.