1. Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
{Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 }
2. Загальна чисельність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, що утримується за рахунок Державного бюджету України, визначається відповідно до закону.
3. Гранична чисельність персоналу центрального апарату центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та його територіальних органів управління визначається Кабінетом Міністрів України.
{Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1254-VI від 14.04.2009 }
4. Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
5. Штатна чисельність персоналу установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і кримінально-виконавчої інспекції, встановлена на рік, залишається незмінною протягом року незалежно від зміни чисельності осіб, які тримаються в цих установах, слідчих ізоляторах або перебувають на обліку в зазначеній інспекції.
6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальні органи управління, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків.
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Установи виконання покарань є юридичними особами та за організаційно‑правовою формою є державними організаціями (установами, закладами) відповідно до положень Закону України «Про Державну кримінально‑виконавчу службу України».
Правовідносини: Правовий статус установ виконання покарань (визначення їх як юридичних осіб, державних організацій).
Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний поважати гідність людини, виявляти до
неї гуманне ставлення.…
КЦС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18 · цитують у 59 рішеннях · текст рішення
Якщо установою виконання покарань, що є складовою Державної кримінально‑виконавчої служби України, вчинені дії або допущена бездіяльність, які порушують права ув’язненого, відповідальність несе держава Україна; визначення у відповідачах Державної казначейської служби України забезпечує можливість відшкодування за нормами цивільного права, а позов проти установи виконання покарань не виключає застосування цих норм.
Правовідносини: відповідальність за шкоду, завдану діями/бездіяльністю установ виконання покарань (відшкодування за рахунок держави)
Колегія суддів не може погодитись із висновком судів про відмову в позові у зв`язку з обранням позивачем неправильного способу захисту його порушених прав.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказував, що позивач, звертаючись із позовом до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», як на підставу своїх позовних вимог посилається на положення статті 56 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядува…
КЦС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 · цитують у 58 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.