Ст. 3. Державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів

Чинна редакція від 31.10.2025 · Закон набрав чинності 30.01.2018

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

2. За рахунок Державного бюджету України окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров’я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов’язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у сфері охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також для підтримки державних некомерційних підприємств та державних некомерційних товариств у сфері охорони здоров’я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, оплати енергоносіїв, підвищення оплати праці медичних працівників та фахівців з реабілітації, крім випадків участі державного некомерційного підприємства, державного некомерційного товариства у публічно-приватному партнерстві, фінансування якого здійснюється відповідно до угод, визначених Законом України "Про публічно-приватне партнерство".

{Частина друга статті 3 в редакції Закону № 1962-IX від 15.12.2021 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024 ; в редакції Закону № 4196-IX від 09.01.2025 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4510-IX від 19.06.2025 }

3. Права та гарантії у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами та медичними виробами, передбачені іншими законами України для певних категорій осіб, фінансуються за окремими програмами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених законодавством.

{Частина третя статті 3 в редакції Закону № 2347-IX від 01.07.2022 }

4. Додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів можуть встановлюватися законами України.

{Частина четверта статті 3 в редакції Закону № 2347-IX від 01.07.2022 }

5. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці працівників (програми "місцевих стимулів"), а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, місцеві програми громадського здоров’я та інші програми в охороні здоров’я.

{Частина п'ята статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 ; в редакції Закону № 2347-IX від 01.07.2022 }

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

У разі коли відповідні бюджетні кошти (цільові субвенції) щорічно спрямовувалися на користь місцевих бюджетів і поверталися як невикористані, покладання обов’язку відшкодування на МОЗ України не є ефективним способом захисту прав надавача; належним відповідачем у таких випадках є відповідний комунальний заклад охорони здоров’я, який направляв пацієнтів.

Правовідносини: визначення належного відповідача у спорах про відшкодування вартості медичних послуг; захист прав надавача медичних послуг

31.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 03.11.2023 у справі № 925/872/21, п. 31, 32, 39 · цитують у 3 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.