1. Для визначення належного рівня фітосанітарного захисту компетентний орган здійснює оцінювання фітосанітарного ризику відповідно до цієї статті.
2. Оцінювання фітосанітарного ризику здійснюється з дотриманням таких принципів управління фітосанітарним ризиком:
1) необхідності (заходи з управління фітосанітарним ризиком здійснюються лише в межах, необхідних для запобігання проникненню, акліматизації та поширенню шкідливого організму);
2) пропорційності (заходи з управління фітосанітарним ризиком здійснюються лише в межах, пропорційних ризику від шкідливого організму та необхідних для забезпечення належного рівня фітосанітарного захисту);
3) мінімального втручання (заходи з управління фітосанітарним ризиком включають найменші можливі обмежувальні заходи та створюють мінімальні перешкоди для міжнародного переміщення осіб, товарів і транспортних засобів);
4) недискримінації (заходи з управління фітосанітарним ризиком не повинні спричиняти дискримінацію чи приховане обмеження, у тому числі в міжнародній торгівлі. Такі заходи для іноземних держав не повинні бути більш жорсткими, ніж заходи, що вживаються до відповідного шкідливого організму, присутнього на території України, за умови що в іноземній державі шкідливий організм має такий самий фітосанітарний статус і щодо нього застосовуються ідентичні або еквівалентні фітосанітарні заходи);
5) технічної обґрунтованості (заходи з управління фітосанітарним ризиком мають бути технічно обґрунтовані на підставі оцінювання фітосанітарного ризику або на підставі вивчення та оцінювання доступної актуальної наукової інформації);
6) здійсненності (заходи з управління фітосанітарним ризиком повинні забезпечувати можливість досягнення їхньої мети).
3. Під час проведення оцінювання фітосанітарного ризику враховуються:
1) доступна актуальна наукова інформація щодо економічного порогу шкідливості, здатності проникнення шкідливих організмів тощо;
2) особливості виробничих процесів та способу виробництва;
3) результати державного контролю та інших офіційних заходів;
4) поширеність шкідливих організмів;
5) наявність зон, місць виробництва або виробничих ділянок, вільних від шкідливих організмів;
6) відповідні екологічні та природоохоронні умови;
7) наявність карантинних (демаркованих) зон.
4. Під час оцінювання фітосанітарного ризику і визначення фітосанітарних заходів, необхідних для досягнення належного рівня фітосанітарного захисту, додатково враховуються такі чинники:
1) потенційна шкода, зважаючи на втрати виробництва або продажу внаслідок проникнення, акліматизації чи поширення шкідливого організму;
2) вартість боротьби із шкідливим організмом або його ліквідації;
3) співвідношення витрат та ефективності альтернативних підходів до обмеження фітосанітарного ризику.
5. Належний рівень фітосанітарного захисту встановлюється з урахуванням:
1) підтвердженої присутності в Україні регульованих шкідливих організмів;
2) економічного порогу шкідливості шкідливого організму;
3) рівня ризику, прийнятного для сусідніх держав та заінтересованих торговельних партнерів;
4) міжнародних стандартів, інструкцій, рекомендацій та/або інших міжнародних документів відповідних міжнародних організацій;
5) мінімізації негативного впливу фітосанітарних заходів на міжнародну та внутрішню торгівлю;
6) необхідності уникнення довільного та/або невиправданого встановлення у подібних ситуаціях різних рівнів належного фітосанітарного захисту, якщо такі відмінності спричиняють дискримінацію або приховане обмеження, у тому числі в міжнародній чи внутрішній торгівлі.