1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється виходячи з необхідності його ефективної і ритмічної роботи, економного використання матеріальних ресурсів при мінімально необхідному рівні їх запасів.
Відповідно до своїх планів економічного і соціального розвитку підприємство визначає потребу в ресурсах і придбає їх у порядку оптової торгівлі або в централізованому порядку.
У порядку оптової торгівлі підприємство придбає без лімітів (фондів) матеріальні ресурси відповідно до своїх замовлень на основі договорів, які укладаються з підприємствами та іншими органами матеріально-технічного постачання або з виготовлювачами продукції.
У централізованому порядку підприємству виділяються окремі матеріальні ресурси за лімітами (фондами). Підприємство самостійно за договорами з постачальниками визначає асортимент і строки поставки цих ресурсів.
За прямими зв'язками матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється ним самостійно по продукції, що реалізується за прямими безлімітними замовленнями, а також по продукції, яка розподіляється централізовано.
Оптова торгівля повинна розширюватись і стати основною формою матеріально-технічного забезпечення підприємств.
2. Підприємство несе економічну відповідальність за виконання своїх зобов'язань за договорами поставки. Органи матеріально-технічного постачання зобов'язані своєчасно задовольняти обгрунтовану потребу підприємств у матеріальних ресурсах. Територіальним органам матеріально-технічного постачання належить основна роль в організації надійного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами і дійового контролю за поставками. Вони несуть економічну відповідальність за поставку продукції в тих випадках, коли виступають у ролі постачальників. Матеріально-технічне забезпечення будівництва, здійснюваного господарським способом, провадиться незалежно від джерел фінансування територіальними органами матеріально-технічного постачання за заявками підприємств.
Підприємство має право укладати договори з органами матеріально-технічного постачання на організацію комплексного постачання, попередню підготовку до виробничого споживання матеріалів, що постачаються, надання напрокат технічних засобів, інформаційне забезпечення, виконання інших послуг.
3. Підприємство-споживач має переважне право на збереження існуючих і розширення прямих тривалих господарських зв'язків з виготовлювачами і обирає форму доставки: безпосередньо виготовлювачем або через постачальницько-збутове підприємство.
Органам матеріально-технічного постачання забороняється на свій розсуд переглядати існуючі прямі довгочасні зв'язки підприємств.
4. При поставці підприємству продукції з відступом за якістю від діючих державних стандартів, технічних умов або укладених договорів, а також при передачі підприємству неякісної проектної й технічної документації воно має право розірвати в односторонньому порядку договір з постачальником або розробником і вимагати відшкодування збитків, які виникли в результаті розірвання договору.
На просьбу підприємства орган матеріально-технічного постачання або вищестоящий орган прикріплює його до іншого постачальника.
5. Підприємство-відправник несе відповідальність за пред'явлення вантажу, простій і недовантаження перевізних засобів, а транспортне підприємство - за зрив передбаченої планом і договорами подачі транспортних засобів для поставки або відвантаження продукції, за своєчасну доставку вантажів та їх схоронність у порядку, встановленому законодавством. Підприємства водо-, електро-, тепло- і газопостачання та інші організації енергопостачання несуть перед підприємствами-споживачами економічну відповідальність за додержання встановлених лімітів і графіків забезпечення.