1. Керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який частину своїх повноважень реалізує спільно із першим заступником Директора Державного бюро розслідувань і заступником Директора Державного бюро розслідувань відповідно до частини другої статті 12 цього Закону.
2. Директором Державного бюро розслідувань, першим заступником Директора Державного бюро розслідувань і заступником Директора Державного бюро розслідувань може бути громадянин України, не молодший 35 років, який:
1) має вищу юридичну освіту;
2) має стаж роботи в галузі права не менше десяти років (після здобуття вищої юридичної освіти);
3) має досвід роботи на керівних посадах не менше п’яти років;
4) володіє державною мовою;
5) не є членом жодної політичної партії;
6) не є і не був членом організації, забороненої законом або судом;
7) має високі моральні якості та бездоганну репутацію;
8) за станом здоров’я спроможний виконувати відповідні службові обов’язки.
Не може бути призначена на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань особа, яка підпадає під обмеження, встановлені статтею 15 цього Закону.
3. Директор Державного бюро розслідувань, перший заступник Директора Державного бюро розслідувань і заступник Директора Державного бюро розслідувань призначаються строком на п’ять років. Одна і та сама особа не може обіймати ці посади більше двох строків підряд.
4. Повноваження Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань припиняються у зв’язку із закінченням строку повноважень або у разі:
1) подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;
3) досягнення 65 років;
4) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії, що утворюється за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
5) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або про обмеження його цивільної дієздатності, про визнання його безвісно відсутнім чи про оголошення його померлим;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього у зв’язку із вчиненням злочину чи кримінального проступку (крім необережного кримінального проступку) або притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;
7) припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
8) смерті;
9) встановлення за результатами перевірки його декларації уповноваженою особою недостовірних відомостей щодо майнового стану та доходів;
10) набуття громадянства іншої держави.