Статуту ( 457-98-п ) встановлює, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами ( z0567-02 ).
Правила складання актів ( z0567-02 ) встановлюють, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами.
Таким чином, обов'язкова участь вантажовласника у всіх випадках у складанні та підписанні акту загальної форми чинним законодавством не передбачена.
12. Чи є обов'язковим для стягнення штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), доведення залізницею наявності факту збитків внаслідок невірно зазначених відомостей в накладній відповідно до положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 )?
У пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 ( v_225600-08 ) роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту ( 457-98-п ) слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту ( 457-98-п ), підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту ( 457-98-п ) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
13. Чи є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту ( 457-98-п ), відсутність у комерційному акті опису наявності та стану захисного маркування вантажів, які перевозяться у вагонах відкритого типу, чи достатньо зазначення про те, що слідів пошкодження чи втрати вантажу не встановлено?
Одним із порушень, за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, стаття 122 Статуту ( 457-98-п ) передбачає неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу. Для застосування цього виду відповідальності залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона із "шапкою".
З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу ( z0796-01 ) на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів ( z0863-00 ) може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.
Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із "шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без "шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.
Однак, відсутність у комерційному акті опису наявності та стану захисного маркування вантажів, які перевозяться у відкритих вагонах,само по собі ще не свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення, а повинно оцінюватись господарськими судами у сукупності з іншими доказами по справі відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
14. Чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), статті 233 Господарського кодексу України ( 436-15 ), частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 )?
Виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту ( 457-98-п ), виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом ( 457-98-п ) розмір штрафу є занадто великим.
Заступник Голови Вищого господарського суду України А.Осетинський