АПК не зобов'язує арбітражний суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Проте відхилення такого клопотання і задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення згідно з пунктом 3 статті 107 АПК.
1.4. Згідно зі статтею 25 ГПК у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації юридичної особи, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.
1.4. Згідно зі статтею 25 АПК у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням арбітражного суду правовідношенні внаслідок реорганізації юридичної особи, арбітражний суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.
Проте слід мати на увазі, що у справах про визнання боржника банкрутом процесуальне правонаступництво боржника неможливе. У разі його ліквідації або реорганізації до порушення справи про банкрутство кредиторові слід відмовити у прийнятті заяви про визнання такого боржника банкрутом (пункт 3 статті 62 ГПК), а якщо ліквідація або реорганізація підприємства боржника відбулася після порушення провадження у справі, його слід припинити на підставі пункту 6 статі 80 ГПК.
Проте слід мати на увазі, що у справах про визнання боржника банкрутом процесуальне правонаступництво боржника неможливе. У разі його ліквідації або реорганізації до порушення справи про банкрутство кредиторові слід відмовити у прийнятті заяви про визнання такого боржника банкрутом (пункт 3 статті 62 АПК), а якщо ліквідація або реорганізація підприємства боржника відбулася після порушення провадження у справі, його слід припинити на підставі пункту 6 статі 80 АПК.
1.5. В процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий за умови вжиття нею заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених частиною другою статті 5 ГПК ( 1798-12 ) і на будь-якій стадії провадження справи в господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.
1.5. В процесі розгляду арбітражним судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до арбітражного суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий за умови вжиття нею заходів доарбітражного врегулювання спору і на будь-якій стадії провадження справи в арбітражному суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.
Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК).
Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду (стаття 26 АПК).
( Підпункту 1.5 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
1.6. Арбітражний Господарський процесуальний кодекс передбачає можливість участі в арбітражному судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення арбітражного господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 АПК). ГПК). Така третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.
Відповідно до статті 27 АПК ГПК така третя особа може бути притягнута до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного господарського суду. Виходячи з того, що ця особа не заявляє самостійної вимоги на предмет спору, її вступ у справу або притягнення її до участі у справі провадиться незалежно від вжиття нею заходів доарбітражного досудового врегулювання спору зі сторонами. ( Абзац другий пункту 1.6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою до прийняття арбітражним господарським судом рішення з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.
На підставі статті 111 АПК статей 106 і 111-13 ГПК ( 1798-12 ) ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх вступ у справу перевірці перегляду в апеляційному та у касаційному порядку нагляду не підлягають. ( Абзац пункту 1.6 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
1.7. У відповідності з частиною п'ятою статті 28 АПК ГПК громадяни можуть вести свої справи в арбітражному господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Особу громадянина-підприємця можуть засвідчувати документ про реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності та паспорт або інший відповідний документ.
1.8. У відповідності зі статтею 30 АПК ГПК в арбітражному судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних чи інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.
Арбітражний Господарський суд вправі викликати зазначених осіб як у процесі попередньої підготовки справи до розгляду (пункт 8 статті 65 АПК), ГПК), так і під час її розгляду (пункт 1 частини першої та частина третя статті 77 АПК).ГПК).
У разі нез'явлення посадових чи інших осіб за викликом арбітражного суду до відповідальності, встановленої статтею 119 АПК, може притягатись підприємство, установа, організація, державний або інший орган, а не конкретна фізична особа.
( Абзац пункту 1.8 виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
1.9. Статтею 31 АПК ГПК передбачена участь в арбітражному судовому процесі судового експерта, права, обов'язки і відповідальність якого визначаються цим Кодексом ( 1798-12 ) та Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
Відмова судового експерта від дачі висновку з підстав, зазначених у частині четвертій статті 31 АПК, не може тягти за собою наслідків, передбачених статтею 119 АПК.
( Абзац другий пункту 1.9 виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
У разі прийняття такої відмови суддею, останній фіксує її в ухвалі про призначення іншого судового експерта.
Сторони чи прокурор, який бере участь у процесі, мають право заявити відвід судовому експерту з підстав та у порядку, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї ж статті.
Питання про відвід судового експерта вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу. У відповідності зі статтею 111 АПК така ухвала не підлягає перевірці у порядку нагляду.
Питання про відвід судового експерта вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу. Згідно із статтями 106 і 111-13 ГПК ( 1798-12 ) така ухвала не підлягає перегляду в апеляційному та у касаційному порядку. ( Абзац пункту 1.9 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
2. Докази
2.1. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 33 АПК ГПК ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний господарський суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі.
Про витребування доказів від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів арбітражний господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі (статті 64 та 65 АПК) ГПК) або в ухвалі про відкладення розгляду справи (стаття 77 АПК).ГПК).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 АПК). ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись арбітражним господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами АПК. ГПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, арбітражний господарський суд має право витребувати оригінали цих документів.
2.2. Сторони вільні у наданні арбітражному господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості (стаття 71 АПК). ГПК). Проте вирішуючи питання щодо доказів арбітражні господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевозки вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.
2.3. Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням арбітражного господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Таке ж значення для арбітражного господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, що мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед арбітражним господарським судом.
Не доводяться в арбітражному господарському суді факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, але таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.
3. Подання позову, порушення провадження у справі і вирішення спору
3.1. Відповідно до статей 1 і 2 АПК ГПК ( 1798-12 ) арбітражний господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до арбітражного господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів чи їх заступників, які звертаються до арбітражного господарського суду в інтересах держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності. Арбітражний Господарський процесуальний кодекс України не надає органу управління права подавати до арбітражного господарського суду позов в інтересах підпорядкованих йому підприємств і організацій, а також не наділяє арбітражний господарський суд правом порушувати справу з власної ініціативи.
3.2. Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 АПК. ГПК. Так, на підставі пункту 1 статті 62 АПК ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий арбітражному господарському суду, зокрема коли його вирішення чинним законодавством віднесено до компетенції іншого органу.
Перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви, встановлений статтею 62 АПК, ГПК, є вичерпним. Так, АПК ГПК не передбачає права судді на таку відмову за мотивом, що позов поданий до підприємства або організації, які згідно з чинним законодавством не можуть бути відповідачами з такого спору. Якщо ці обставини виявлені в процесі розгляду справи, позов задоволенню не підлягає.
3.3. Недодержання вимог статей 54 і 57 АПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 АПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах.
Суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ. ( Підпункт 3.2 доповнено абзацом згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких грунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Арбітражний суд повертає позовну заяву, що не містить обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.
3.3. Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах.
У вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору.
Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких грунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.
Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 АПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
У вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених частиною другою статті 5 ГПК ( 1798-12 ). ( Абзац третій підпункту 3.3 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Оскільки відповідно до Інструкції 7 Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" ( v0204500-96 ) розрахунки платіжними вимогами застосовуються лише у випадку здійснення разового заліку взаємної заборгованості між групою підприємств за рішенням центральних органів державної влади, арбітражний суд не має достатніх підстав вимагати від позивача подання доказів звернення до установи банку за одержанням заборгованості.
Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Що ж до доказів доарбітражного досудового врегулювання спорів, які виникають у процесі укладання, зміни та розірвання договорів, певної категорії господарських спорів (стаття 11 ГПК ( 1798-12 ), то слід виходити з того, що такими доказами є договір, проект договору, можуть бути, зокрема, лист, який містить відповідну вимогу, протокол розбіжностей і документи, що підтверджують дату його одержання, відомості про пропозиції однієї сторони і про розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано. ( Абзац п'ятий підпункту 3.3 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Про повернення позовної заяви і доданих до неї документів виноситься ухвала, яка яку може бути перевірена у порядку нагляду оскаржено (частина друга статті 63 АПК).ГПК ( 1798-12 ). ( Абзац шостий підпункту 3.3 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.4. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 статті 63 АПК).
Про повернення позовної заяви і доданих до неї документів виноситься ухвала, яка може бути перевірена у порядку нагляду (частина друга статті 63 ГПК).
Арбітражний суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що грунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обгрунтовані іншими документами.
Якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 і 10 частини першої статті 63 ГПК ( 1798-12 ) підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: витребування необхідних доказів чи обгрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу можливо стягнути за результатами розгляду справи. ( Підпункт 3.3 доповнено абзацом згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.5. Відповідно до статті 69 АПК арбітражний суд має вирішити спір у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тільки у виняткових випадках голова арбітражного суду чи його заступник мають право продовжити строк вирішення спору, але не більше, як на один місяць, про що виноситься ухвала, яка не підлягає перевірці у порядку нагляду (стаття 111 АПК).
Що ж до підстав повернення позову, зазначених у пунктах 1 і 3 статті 63 ГПК ( 1798-12 ), то у разі їх виявлення після прийняття позовної заяви позов, з урахуванням конкретних обставин, підлягає залишенню без розгляду згідно з пунктом 1 або пунктом 3 статті 81 ГПК, або ж провадження зі справи припиняється відповідно до пункту 3 статті 80 ГПК. ( Підпункт 3.3 доповнено абзацом згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
У разі необхідності заміни судді чи складу суддів, залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи, а отже і відлік строку, встановленого статтею 69 АПК, розпочинається заново (частина четверта статті 24 АПК).
У застосуванні пункту 1 статті 63 і пункту 1 статті 81 ГПК ( 1798-12 ) слід мати на увазі таке. ( Підпункт 3.3 доповнено абзацом згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
У строк більше двох місяців суддя може вирішити спір, якщо про це є письмове клопотання обох сторін чи однієї сторони, погоджене з другою стороною. За наявності цих обставин у судді немає необхідності порушувати перед головою арбітражного суду або його заступником питання щодо продовження строку вирішення спору.
Коли до позовної заяви не додано документ, що підтверджує повноваження посадової особи, яка її підписала, суддя повертає заяву без розгляду, а якщо він не зробив цього, то в процесі підготовки справи до судового розгляду пропонує позивачеві надати відповідний документ. У разі його неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. Посилання у заяві лише на номер і дату довіреності є недостатнім, і така заява підлягає поверненню. ( Підпункт 3.3 доповнено абзацом згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Згідно з частиною другою статті 69 АПК спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішений арбітражним судом у строк не більше одного місяця з дня одержання позовної заяви.
3.4. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 статті 63 ГПК). ( Абзац перший підпункту 3.4 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.6. Арбітрування, тобто сприяння досягненню угоди між сторонами, є основним принципом арбітражного процесу. Тому у процесі підготовки справи до розгляду та вирішення спору арбітражний суд повинен дотримувати цього принципу.
Господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що грунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обгрунтовані іншими документами.
У випадку нез'явлення в засідання арбітражного суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (частина третя статті 70 АПК).
3.5. Відповідно до статті 69 ГПК господарський суд має вирішити спір у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тільки у виняткових випадках голова господарського суду чи його заступник мають право продовжити строк вирішення спору, але не більше, як на один місяць, про що виноситься ухвала, яка не підлягає оскарженню в апеляційному та у касаційному порядку (статті 106 і 111-13 ГПК). ( Абзац перший підпункту 3.5 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
У разі нез'явлення в засідання арбітражного суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 частини другої статті 83 АПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 АПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 АПК.
У разі необхідності заміни судді чи складу суддів, залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи, а отже і відлік строку, встановленого статтею 69 ГПК, розпочинається заново (частина четверта статті 24 ГПК).
Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом арбітражного суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 АПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 частини другої статті 83 АПК або статтею 90 АПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника (частина третя статті 70 АПК).
У строк більше двох місяців суддя може вирішити спір, якщо про це є письмове клопотання обох сторін чи однієї сторони, погоджене з другою стороною. За наявності цих обставин у судді немає необхідності порушувати перед головою господарського суду або його заступником питання щодо продовження строку вирішення спору.
3.7. У відповідності з частиною третьою статті 78 АПК арбітражний суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження у справі. Проте суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 АПК у разі якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 69 ГПК спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішений господарським судом у строк не більше одного місяця з дня одержання позовної заяви.
3.8. Статтею 79 АПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав, зокрема, надсилання запиту чи справи для одержання роз'яснення з питань застосування законодавства, слід визнати неправомірним, тому ухвала арбітражного суду про зупинення провадження зі справи за таким мотивом підлягає скасуванню у порядку нагляду.
3.6. Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. ( Абзац підпункту 3.6 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.9. Приймаючи рішення зі спору, арбітражний суд повинен мати на увазі таке.
Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК ( 1798-12 ). ( Абзац підпункту 3.6 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.9.1. Виходити у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 1 частини другої статті 83 АПК) арбітражний суд вправі незалежно від дотримання позивачем порядку доарбітражного врегулювання спору у цій частині. У такому випадку одночасно повинно вирішуватись питання про стягнення недоплаченого позивачем державного мита.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. ( Абзац підпункту 3.6 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.9.2. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору тощо. Необхідно також мати на увазі, що частина друга статті 205 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) не вміщує посилання на майновий стан сторін як на підставу зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, винної у порушенні зобов'язань.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (частина третя статті 70 ГПК).
Пункт 3 частини другої статті 83 АПК не може застосовуватися у випадках, коли позивач вимагає відшкодування збитків, стягнення сум недоплати і под.
У разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК. ( Абзац підпункту 3.6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.9.3. Стягуючи з відповідача штраф за порушення строку розгляду претензії (стаття 9 АПК та пункт 4 частини другої статті 83 АПК), арбітражний суд повинен обчислювати його виходячи з суми претензії у межах, встановлених статтею 9 АПК. Штраф, передбачений пунктом 4 частини другої статті 83 АПК, підлягає стягненню незалежно від обгрунтованості претензійних вимог. Підставою для його стягнення є тільки порушення строку розгляду претензії або залишення її без відповіді. Стягуючи цей штраф, арбітражний суд не вправі застосовувати пункт 3 частини другої статті 83 АПК, у якому йдеться про неустойку (штраф, пеню) лише за порушення матеріально-правового зобов'язання.
Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника (частина третя статті 70 ГПК). ( Абзац підпункту 3.6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
3.9.4. У випадку порушення відповідачем вимог статті 59 АПК щодо надсилання відзиву арбітражний суд має право стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф, передбачений пунктом 5 частини другої статті 83 АПК. Таким чином, якщо відповідач у встановлений строк надіслав арбітражному суду відзив на позовну заяву, але не додав до нього документів, що підтверджують заперечення проти позову, то ці обставини не дають підстав для стягнення з відповідача штрафу, встановленого пунктом 5 частини другої статті 83 АПК.
3.7. Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК ( 1798-12 ) права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
4. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду
Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, якщо вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимоги, то має місце зміна предмету і підстави позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
4.1. Перевірка рішень, ухвал, постанов арбітражного суду в порядку нагляду здійснюється за заявами сторін, за протестом відповідного прокурора чи його заступника та за ініціативою арбітражного суду.
Згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК ( 1798-12 ) у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
В арбітражному суді Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя рішення, ухвали в порядку нагляду перевіряються одноособово головою арбітражного суду чи його заступником. У Вищому арбітражному суді України законність і обгрунтованість рішення, ухвали, прийнятих суддями цього суду, а також рішень та ухвал, прийнятих головою арбітражного суду Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя перевіряється колегією Вищого Арбітражного Суду України по перегляду рішень ухвал, постанов (далі - судова колегія). Ця колегія перевіряє в порядку нагляду постанови, прийняті головою чи заступником голови арбітражного суду Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
( Пункт 3.7 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Якщо рішення або ухвала зі справи прийняті заступником голови арбітражного суду, перевірка в порядку нагляду здійснюється головою цього арбітражного суду. Що ж до рішень та ухвал, прийнятих заступником Голови Вищого арбітражного суду України або в засіданні під його головуванням, то статтею 96 АПК передбачено, що такі рішення та ухвали перевіряються в порядку нагляду Головою Вищого арбітражного суду України та двома суддями судової колегії.
3.8. Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав, зокрема, надсилання запиту чи справи для одержання роз'яснення з питань застосування законодавства, слід визнати неправомірним, тому ухвала господарського суду про зупинення провадження зі справи за таким мотивом підлягає скасуванню у порядку нагляду.
Судова колегія Вищого арбітражного суду України перевірку рішень, ухвал та постанов здійснює колегіально у складі Голови Вищого арбітражного суду України чи його заступника та судді цієї колегії, а зі складних справ - за участю Голови Вищого арбітражного суду України або його заступника та двох суддів судової колегії. Щодо рішень чи ухвал Голови Вищого арбітражного суду України або прийнятих в засіданні під його головуванням наглядовою інстанцією є президія Вищого арбітражного суду України.
3.9. Приймаючи рішення зі спору, господарський суд повинен мати на увазі таке.
Згідно з частиною першою статті 20 АПК суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь у перевірці рішення, ухвали з цієї справи в порядку нагляду, а також у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятих за його участю.
3.9.1. Виходити у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 1 статті 83 ГПК) господарський суд вправі незалежно від дотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору у цій частині, якщо таке врегулювання для даного спору передбачено статтею 5 ГПК ( 1798-12 ). У такому випадку одночасно повинно вирішуватись питання про стягнення недоплаченого позивачем державного мита. ( Підпункт 3.9.1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
4.2. Арбітражним процесуальним Кодексом України ( 1798-12 ) встановлено двохмісячний строк подання заяв про перегляд рішень, ухвал, постанов в порядку нагляду. Такий же строк встановлений для принесення протесту прокурором.
3.9.2. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору тощо. Необхідно також мати на увазі, що частина друга статті 205 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) не вміщує посилання на майновий стан сторін як на підставу зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, винної у порушенні зобов'язань.
Заяви або протест прокурора чи його заступника, подані після закінчення зазначеного строку без клопотання про його відновлення, підлягають поверненню (стаття 102 та пункт 4 статті 105 АПК).
Пункт 3 статті 83 ГПК не може застосовуватися у випадках, коли позивач вимагає відшкодування збитків, стягнення сум недоплати і под. ( Абзац другий підпункту 3.9.2 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Відповідно до статті 53 АПК за заявою сторони або прокурора арбітражний суд може визнати причину пропуску цього строку поважною і відновити пропущений строк. Однак клопотання про відновлення строку для подання заяви сторони чи внесення протесту прокурора або його заступника про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду взагалі не підлягає розгляду, якщо воно заявлено після закінчення року з дня їх прийняття (частина четверта статті 104 АПК). ( Підпункт 4.2 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду N 02-5/601 ( v_601800-99 ) від 24.12.99 )
3.9.3. Стягуючи з відповідача штраф за порушення строку розгляду претензії (стаття 9 ГПК та пункт 4 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обчислювати його виходячи з суми претензії у межах, встановлених статтею 9 ГПК. Штраф, передбачений пунктом 4 статті 83 ГПК, підлягає стягненню незалежно від обгрунтованості претензійних вимог. Підставою для його стягнення є тільки порушення строку розгляду претензії або залишення її без відповіді. Стягуючи цей штраф, господарський суд не вправі застосовувати пункт 3 статті 83 ГПК, у якому йдеться про неустойку (штраф, пеню) лише за порушення матеріально-правового зобов'язання. ( Підпункт 3.9.3 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
4.3. Заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду повинна подаватися до арбітражного суду, який вирішив спір. Якщо здійснення такої перевірки віднесено до компетенції Вищого арбітражного суду України, заяву разом зі справою необхідно надіслати не пізніше п'яти днів з дня її надходження Вищому арбітражному суду (стаття 100 АПК).
3.9.4. У випадку порушення відповідачем вимог статті 59 ГПК щодо надсилання відзиву господарський суд має право стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф, передбачений пунктом 5 статті 83 ГПК. Таким чином, якщо відповідач у встановлений строк надіслав господарському суду відзив на позовну заяву, але не додав до нього документів, що підтверджують заперечення проти позову, то ці обставини не дають підстав для стягнення з відповідача штрафу, встановленого пунктом 5 статті 83 ГПК. ( Підпункт 3.9.4 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
У разі надіслання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду безпосередньо до Вищого арбітражного суду останній надсилає її відповідному арбітражному суду, який перевіряє додержання заявником порядку та строку подачі заяви i разом зі справою направляє її до Вищого арбітражного суду України або повертає заявникові з дотриманням вимог частини першої статті 100 та статті 105 АПК. ( Абзац другий підпункту 4.3 в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/141 ( v_141800-98 ) від 16.04.98 )
3.9.5. Згідно із статтею 85 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд, розглянувши справу по суті, у тому ж судовому засіданні оголошує рішення з додержанням вимог статті 84 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 100 АПК протест прокурора чи його заступника подається до того арбітражного суду, до компетенції якого належить перевірка рішення, ухвали, постанови у порядку нагляду.
Мотивоване рішення і раніше оголошені вступна та резолютивна його частини підписуються усіма суддями, які беруть участь у його прийнятті.
4.4. У вирішенні питання про зупинення виконавчого провадження у разі подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду або принесення протесту прокурором чи його заступником слід виходити з такого.
Вступна і резолютивна частини мотивованого рішення мають дослівно відповідати вступній і резолютивній частинам рішення, оголошеним після закінчення розгляду справи.
Якщо відповідну заяву або протест подано стосовно рішення, ухвали, постанови, пов'язаної з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також з примусовим вилученням майна (частина п'ята статті 100 АПК ( 1798-12 ), виконавче провадження зупиняється в обов'язковому порядку і на весь строк здійснення перевірки судового акта. Ухвалення арбітражним судом у такому разі якогось процесуального документа не вимагається, а про прийняття заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду до розгляду арбітражний суд на вимогу заявника у письмовій формі повідомляє його для вирішення питання про зупинення виконавчого провадження у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
До справи долучаються як оголошені вступна і резолютивна частини рішення, так і рішення, складене в остаточній формі.
Що ж до зупинення виконавчого провадження на час перевірки інших рішень, ухвал, постанов арбітражного суду, крім зазначених у частині п'ятій статті 100 АПК ( 1798-12 ), то воно, за змістом частини шостої цієї статті, є правом арбітражного суду, і може реалізовуватися ним за наявності відповідного письмового клопотання сторони у справі, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою. За таких обставин про зупинення виконавчого провадження має бути винесено ухвалу згідно з вимогами статті 86 АПК.
( Пункт 3 доповнено підпунктом 3.9.5 згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
( Підпункт 4.4 пункту 4 в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від 18.04.2001 )
3.9.6. Одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову (частини перша і третя статті 78 ГПК ( 1798-12 ).
4.5. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду Вищим арбітражним судом України є остаточною, крім випадків, передбачених статтею 106 АПК, тобто коли одна із сторін знаходиться за межами України і є угода між відповідними державами щодо іншого порядку перевірки.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК ( 1798-12 ), і отже вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.
Ця норма в повній мірі стосується постанови судової колегії Вищого арбітражного суду України, тобто сторонам не надане право звертатися з заявою про перевірку цієї постанови до президії Вищого арбітражного суду України.
Представник будь-якої із сторін вправі укладати мирову угоду від її імені лише у разі, коли відповідні повноваження прямо обумовлені у довіреності.
Виключення з цього правила зроблено тільки для Голови Вищого арбітражного суду України та Генерального прокурора України, яким надане право принесення у президію Вищого арбітражного суду України протесту на постанову, прийняту судовою колегією за результатами перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду.
Мирова угода може містити й часткові поступки, наприклад, про зменшення позовних вимог або про часткове визнання позову.
Якщо Голова Вищого арбітражного суду України чи Генеральний прокурор України не згодний з постановою президії Вищого арбітражного суду України, він має право звернутися до пленуму цього суду з поданням про перевірку в порядку нагляду постанови президії Вищого арбітражного суду України. Головам арбітражних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, не надане право звертатися до пленуму Вищого арбітражного суду України з поданням або протестом про перевірку постанови президії Вищого арбітражного суду України з господарського спору.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.
4.6. Стаття 111 АПК надає право перевірки у порядку нагляду лише тих ухвал, щодо яких це прямо зазначено у відповідних статтях АПК та законі України "Про банкрутство" ( 2343-12 ). Якщо перевіркою у порядку нагляду рішення буде встановлено, що залучення до участі у справі іншого відповідача або заміна останнього були помилковими, голова арбітражного суду (його заступник) також вправі скористатись правом, наданим їм статтею 24 АПК, після чого передати справу на новий розгляд чи вирішити спір по суті, відмовивши у позові до помилково залученого (заміненого) відповідача.
Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи.
Що ж до порушення суддею вимог статті 89 АПК, тобто, якщо роз'яснення рішення чи виправлення помилок у ньому фактично змінюють суть рішення, то перевірці у порядку нагляду підлягає рішення зі спору в редакції, викладеній в ухвалі, а не сама ухвала.
В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Такого ж принципу слід дотримувати, перевіряючи в порядку нагляду рішення на користь третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору. Тобто, якщо таку особу допущено до участі у справі без достатніх підстав, то перевірці в порядку нагляду підлягає рішення, винесене на її користь, а не ухвала про вступ третьої особи у справу.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
( Пункт 3 доповнено підпунктом 3.9.6 згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
( Пункт 4 виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
5. З виданням цього роз'яснення вважати таким, що втратило чинність роз'яснення президії Вищого Арбітражного Суду України від 3 листопада 1992 року N 01-6/1327а "Про застосування статті 20 Арбітражного процесуального кодексу України" ( v1327800-92 ).
6. Арбітражним Господарським судам слід також керуватись керуватися роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України (з подальшими змінами та і доповненнями) з питань, які не включено включені до даного роз'яснення, а саме:
6.1. "Про деякі питання практики застосування розділу II Арбітражного процесуального Кодексу України" (N 02-5/781 від 01.11.95 ( v_781800-95 );
6.1. "Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України від (від 02.12.92 N 01-6/1444 ( v1444800-92 );
( Підпункт 6.2 виключено на підставі Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/141 ( v_141800-98 ) від 16.04.98 ) 6.2. "Про застосування Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" (N 01-6/861 від 06.08.93 ( v_861800-93 );
6.2. "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" (від 17.02.94 N 02-5/114 ( v_114800-94 );
6.2. "Про деякі питання підвідомчості i підсудності справ зі спорів за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності" (N 01-6/1025 від 21.09.93 ( v1025800-93 ); ( Підпункт 6.2 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/141 ( v_141800-98 ) від 16.04.98 )
6.3. "Про участь в судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" (від 28.07.94 N 02-5/492 ( v_492800-94 );
6.3. "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита (N 02-5/114 від 17.02.94 ( v_114800-94 ); ( Підпункт 6.3 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/141 ( v_141800-98 ) від 16.04.98 )
6.4. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (від 23.08.94 N 02-5/611 ( v_611800-94 );
6.4. "Про участь в арбітражному процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" (N 02-5/492 від 28.07.94 ( v_492800-94 ), з доповненням, внесеним роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 17.01.96 N 02-5/15 ( v5_15800-96 );
6.5. "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" (від 23.08.94 N 02-5/612 ( v_612800-94 );
6.5. "Про деякі питання підвідомчості i підсудності справ арбітражним судам" (N 02-5/62 від 08.02.96 ( v5_62800-96 );
6.6. "Про деякі питання практики застосування розділу II Господарського процесуального Кодексу України" (від 01.11.95 N 02-5/781 ( v_781800-95 );
( Підпункт 6.5 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/141 ( v_141800-98 ) від 16.04.98 )
6.7. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (від 08.02.96 N 02-5/62 ( v5_62800-96 );
6.6. "Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів" (N 02-5/20 від 17.01.95 ( v5_20800-95 ), зі змінами, внесеними роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 17.01.96 N 02-5/15 ( v5_15800-96 );
6.8. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (від 12.09.96 N 02-5/333 ( v_333800-96 );
6.7."Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (N 02-5/611 від 23.08.94 ( v_611800-94 );
6.9. "Про судове рішення" (від 10.12.96 N 02-5/422 ( v_422800-96 );
6.8. "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального Кодексу України" (N 02-5/612 від 23.08.94 ( v_612800-94 );
6.10. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (від 04.03.98 N 02-5/78 ( v5_78800-98 );
6.9. "Про судове рішення" (N 02-5/422 від 10.12.96 ( v_422800-96 );
6.11. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (від 28.03.2002 N 04-5/365 ( v_365600-02 );
6.10. "Про практику застосування статті 90 Арбітражного процесуального кодексу України (N 01-6/1444 від 02.12.92 ( v1444800-92 );
6.12. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (від 28.03.2002 N 04-5/366 ( v_366600-02 );
6.11. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами (N 02-5/310 від 28.04.95 ( v_310800-95 );
6.13. "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" (від 28.03.2002 N 04-5/367 ( v_367600-02 );
( Підпункт 6.12 пункту 6 виключено на підставі Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від 18.04.2001 )
6.14. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (від 21.05.2002 N 04-5/563 ( v_563600-02 );
6.12. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України" (N 02-5/333 від 12.09.96 ( v_333800-96 ).
6.15. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (від 22.05.2002 N 04-5/570 ( v_570600-02 );
6.16. "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (від 31.05.2002 N 04-5/608 ( v_608600-02 ).
( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/141 ( v_141800-98 ) від 16.04.98, N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від 18.04.2001; в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Голова Вищого арбітражного суду України Д.Притика