ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 18/263
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської ОДПІ
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2004
у справі N 18/263 господарського суду Рівненської області
за позовом ТОВ фірми "Дари Полісся"
до Рівненської ОДПІ, ВДК у м. Рівне ДПА У Рівненській області
про бюджетне відшкодування з експортних операцій з нарахуванням відсотків на бюджетне відшкодування на суму 516 641,04 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Діонісьєв І.М., Мартинов О.Ю.
від відповідача 1: Бухта Н.А.
від відповідача 2: не з'явився.
від відповідача 3: Опанасюк А.О.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.08.2004 у справі N 18/263 (суддя Гудак А.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2004 (судді Орищин Г.В., Бобеляк О.М., Дубник О.П.) позов задоволено: зобов'язано ВДК України у м. Рівне за рахунок коштів Державного бюджету України відшкодувати позивачу бюджетну заборгованість у сумі 501 937 грн. з податку на додану вартість і проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості у розмірі 14 704,04 грн. Стягнуто з Рівненської ОДПІ на користь позивача 1 700 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті суми судових витрат відмовлено.
У касаційній скарзі Рівненська ОДПІ просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2004, рішення господарського суду Рівненської області від 06.08.2004 у справі N 18/263 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 N 1344-IV ( 1344-15 ) (із змінами і доповненнями).
ВДК у м. Рівне не скористалась своїм процесуальним правом на участь свого представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача - 1 та відповідача - 3, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в серпні 2003 р. між позивачем та ФПК "Сырьевые ресурсы" (м. Москва) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 09.08.2003 N 98/08-Р про поставку м'яса яловичини 1 категорії до Російської Федерації на умовах попередньої оплати та його поставки. Попередня оплата проводилась через уповноважений банк, в якому знаходиться розрахунковий рахунок позивача.
В період з жовтня 2003 р. по січень 2004 р. на валютний рахунок позивача надійшла попередня оплата за товар (що підтверджено виписками уповноваженого банку). На виконання вказаного контракту позивач уклав договори на закупку відповідного товару з постачальниками в особі ТОВ "ЛМК", ТОВ "М'ясокомбінат", ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" (копії в матеріалах справи).
Платіжними дорученнями зазначений товар було оплачено постачальникам і згідно з податковими накладними відвантажено постачальниками позивачу.
Придбаний товар позивачем було експортовано до Російської Федерації на підставі вантажно-митних декларацій, про що свідчать відмітки Івано-Франківської, Волинської, Ягодинської та Подільської регіональних митниць (а.с. 28-46).
20.10.2003 ТОВ фірми "Дари Полісся" було подано до Рівненської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2003 р., згідно з якою сума податку на додану вартість у розмірі 318 495 грн. після подачі декларації підлягає відшкодуванню протягом 30 календарних днів.
20.01.2004 ТОВ фірми "Дари Полісся" було подано до Рівненської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2003 р., згідно з якою сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню протягом 30 календарних днів, складає 181 559 грн.
16.02.2004 ТОВ фірми "Дари Полісся" було подано до Рівненської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за січень 2004 р., згідно з якою сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню протягом 30 календарних днів, складає 1 883 грн.
Однак, в зазначений 30-денний термін податковий орган висновку про відшкодування податку на додану вартість не надав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив всі обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Особливості оподаткування операцій з вивезення товарів (робіт, послуг) за межі митної території України передбачено ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), згідно з п. 8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів ( робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт наявності бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у спірний період в заявленій позивачем сумі (про що свідчать також акти перевірок підприємства позивача за відповідні періоди, довідка податкового органу від 30.03.2004 та інш.).
Не заперечуючи проти правильності формування податкового кредиту і наявності бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в заявленій позивачем сумі, скаржник в касаційній скарзі посилається на порушення господарськими судами ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ).
Доводи відповідача - 1, викладені у касаційній скарзі, про порушення господарським судом апеляційної інстанції норм ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (зі змінами і доповненнями) не можуть бути взяті до уваги, оскільки передбачений ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" спосіб відшкодування податку на додану вартість є альтернативним нарівні із способами, встановленими ст.ст. 7, 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), і не позбавляє платника податку на отримання бюджетного відшкодування відповідно до положень останнього із вказаних законів.
За таких обставин постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2004 у справі N 18/263 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Рівненської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2004 у справі N 18/263 - без змін.