1. Маркування, реклама та представлення кормів не повинні вводити в оману, зокрема:
1) щодо передбачуваного використання чи характеристик кормів, а саме характеру, способу виготовлення або виробництва, властивостей, складу, кількості, мінімального строку зберігання, видів або категорій тварин, для яких призначені корми;
2) шляхом приписування кормам характеристик, яких вони не мають, або шляхом створення враження, що їм притаманні особливі характеристики, коли насправді такі самі характеристики притаманні всім аналогічним кормам;
3) щодо відповідності маркування Державному каталогу кормових матеріалів або методичним настановам.
2. Корми можуть перебувати в обігу та маркуватися як корми, призначені для особливих поживних цілей, лише за умови включення тверджень про можливе використання таких кормів до Державного реєстру тверджень про властивості кормів для особливих поживних цілей та відповідності властивостей таких кормів основним поживним характеристикам, встановленим щодо таких тверджень у цьому Державному реєстрі.
3. Загальні вимоги до маркування, передбачені цією статтею та статтею 23 цього Закону, є обов’язковими для всіх кормів. Спеціальні вимоги до маркування є обов’язковими для маркування окремих видів кормів, визначених цим Законом.