Ст. 5. Економічна незалежність банків

Чинна редакція від 07.12.2000 · Закон набрав чинності 17.01.2001

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Правові позиції Верховного Суду

Договір факторингу за своєю природою є тристороннім: у ньому беруть участь клієнт (фізична чи юридична особа‑суб’єкт підприємницької діяльності), фактор (банк або інша установa, що має право здійснювати факторингові операції) та боржник (набутувач товарів/послуг за первинним договором).

Правовідносини: регулювання правового статусу сторін у договорах факторингу

Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором. Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 20…

КЦС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 03.04.2019 у справі № 591/4552/17 · цитують у 36 рішеннях · текст рішення

Договір факторингу має три сторони: клієнта (суб’єкт господарювання), фактора (банк або інша банківська установа, що має право здійснювати факторингові операції) та боржника.

Правовідносини: визначення суб’єктного складу договору факторингу

Разом з тим із частини першої статті 1077 ЦК України, та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

КЦС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 11.12.2019 у справі № 761/20611/17 · цитують у 23 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.