ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2005 Справа N 7/193-7/90
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Бур'янової С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського обласного управління Ощадного банку України
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.05 р.
у справі N 7/193-7/90 господарського суду Львівської області
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівторгресурси"
Львівського обласного управління Ощадного банку України
до Відкритого акціонерного товариства "Маслосоюз"
про банкрутство
за участю представників від:
скаржника - Шкіль М.І. (дов. від 10.01.2005)
позивача - Овчарука В.І. (дов. від 26.07.2004)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.11.2004 р. затверджено план санації боржника ВАТ "Маслосоюз". Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 р. ухвалу залишено без змін.
Судові акти мотивовано обґрунтованістю затвердження плану санації, оскільки план санації відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного відділення у поданій касаційній скарзі просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 02.11.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 р. з огляду на те, що при затверджені плану санації порушено положення п. 4 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і процесуального права та заслухавши пояснення представників сторін дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові акти - скасуванню з огляду на таке.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.09.2004 р. керуючим санацією боржника подано на затвердження план санації, який схвалено комітетом кредиторів та прийнято більшістю голосів комітету кредиторів, а отже зроблено висновок - про легітимність затвердженого комітетом кредиторів плану санації.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), план санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше 5 днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала.
При затвердженні плану санації господарському суду необхідно з'ясувати відповідність плану санації вимогам Закону про банкрутство ( 2343-12 ), а саме: по-перше, дослідити дотримання встановленого порядку схвалення та погодження план у санації та, по-друге, дати юридичну оцінку всім істотним умовам плану санації, передбаченими п. 1 ст. 18 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Доводи скаржника про те, що на розгляд комітету кредиторів не виносилось питання про схвалення плану санації, та не скликались зборами кредиторів в порядку п. 4 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) - не знайшли свого відображення в ухвалі місцевого господарського суду та в постанові апеляційного суду.
Питання оцінки достовірності повідомлення членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету кредиторів в судових актах місцевого та апеляційного суду не розглядалось.
Окрім того, в судових актах не знайшла свого відображення та обставина, чи надсилалась кредиторам інформація про проведення зборів кредиторів, чи надавалась кредиторам можливість ознайомитись з планом санації та чи розглядалось на засіданні комітету кредиторів питання про схвалення плану санації. Слід також зазначити, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутності однієї із сторін, втім, в судовому акті не зазначається, що ця сторона була повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду.
З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд при розгляді питання про затвердження плану санації - допустив порушення приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), проте дані факти залишено поза увагою апеляційним господарським судом.
Беручи до уваги наведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 р. та ухвала господарського суду Львівської області від 02.11.2004 р. ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а отже підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк "Україна" в особі філії - Львівського обласного управління від 31.01.2005 р. за N 25-08/324 задовольнити частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 02.11.2004 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.