ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23.10.2002 Справа N Б-7346/2-19
Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "А" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2002 р. у справі N Б-7346/2-19 господарського суду Харківської області за заявою ВАТ "А" до "ДП" про банкрутство, встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2002 р. повернено заяву ВАТ "А" про визнання банкрутом "ДП" без розгляду у зв'язку з тим, що до заяви не додано доказів про безспірність його вимог до боржника. Акт звірки від 01.03.99 р. між кредитором та боржником в понятті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) не є документом, передбаченим абз. 8 ст. 1 цього Закону, який підтверджує безспірність вимог кредитора до боржника.
Постановою від 15.07.2002 р. у справі N Б-7346/2-19 Харківський апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 27.05.2002 р.
Постанова мотивована тим, що: - відповідно до ч. 5 ст. 8 ГПК України ( 1798-12 ), із змінами, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. ( 2922-14 ), якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання така відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ); - постановою Відділу державної виконавчої служби від 05.04.2002 р. відмовлено ВАТ "А" у відкритті виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості на підставі відповіді "ДП" та вказана постанова не оскаржувалася; - акт звірки взаєморозрахунків не є документом, який підтверджує безспірність вимог кредитора до боржника в понятті ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Не погоджуючись з даною ухвалою, ВАТ "А" звернулося з касаційної скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2002 р. та направити заяву про порушення справи про банкрутство на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що ним були в повному обсязі виконані вимоги ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), зокрема п. 8 даної статті.
Заслухавши пояснення представників заявника та боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 1, 7 ( 2343-12 ) (далі - Закон) ініціюючий кредитор при поданні заяви про порушення справи про банкрутство в обов'язковому порядку повинен надати докази безспірності грошових вимог, зокрема: визнану претензію, докази звернення в установи банку для отримання заборгованості по визнаній претензії (платіжний документ).
Слід мати на увазі, що відповідно до ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 10.01.2002 р. ( 2922-14 ) примусове списання грошових коштів у безспірному порядку здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Як було встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ініціюючий кредитор пред'явив в банк боржника платіжну вимогу по визнаній претензії в період з 26.07.2001 р. по 08.02.2002 р., яка була повернута банком без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що ініціюючий кредитор виконав всі вимоги ст. 1, 7 Закону ( 2343-12 ), надав як докази безспірних вимог розрахунковий документ з підтвердженням банку про відсутність грошових коштів. При цьому всі дії по примусовому стягненню боргу по вказаній претензії здійснювались в порядку, передбаченому попередньою редакцією ст. 8 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Строк несплати платіжних документів по визнаній претензії склав понад три місяці.
Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що ініціюючий кредитор був зобов'язаний звернутися в державну виконавчу службу за отриманням заборгованості і що зазначене не може бути підставою для повернення заяви про порушення справи про банкрутство.
На момент вступу в законну силу нової редакції ст. 8 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тобто до 20.02.2002 р., ініціюючий кредитор виконав всі умови для порушення справи про банкрутство: врегулював грошові вимоги, звернувся в банк за отриманням заборгованості боржника протягом трьох місяців.
Тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення заяви ініціюючого кредитора.
Застосування нової редакції ст. 8 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) могло мати місце, коли строк оплати визнаної претензії становив на 20.02.2002 р. менше трьох місяців.
Слід мати на увазі, що до заяви про порушення справи про банкрутство був доданий не тільки акт звірки взаємних розрахунків, але і спірні платіжні документи, яким в обов'язковому порядку повинен дати оцінку суд першої інстанції.
Касаційна інстанція вважає, що судами першої та апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права, тому судові акти підлягають скасуванню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 1, 7, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ст. 8, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ВАТ "А" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2002 р. у справі N Б-7346/2-19 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2002 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 27.05.2002 р. у справі N Б-7346/2-19 скасувати.
Справу N Б-7346/2-19 направити на розгляд до господарського суду Харківської області.
"Законодавство України про банкрутство та судова практика",
2003 р.