ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.05.2003 Справа N Б15/67-00
Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ЗАТ "У" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2003 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2002 р. у справі N Б15/67-00 господарського суду Дніпропетровської області за заявою ДПІ до ЗАТ "Д" про банкрутство, ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 07.06.2000 р. за заявою ДПІ було порушено провадження у справі N Б15/67-00 про банкрутство ЗАТ "Д".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2002 р. введена процедура санації.
Ухвалою від 06.11.2002 р. господарський суд Дніпропетровської області затвердив звіт керуючого санацією ЗАТ "Д" Ш. та мирову угоду від 04.11.2002 р., укладену між ЗАТ "Д" в особі керуючого санацією Ш. і комітетом кредиторів ЗАТ "Д".
При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) і не порушують інтереси сторін.
Кредитори у даній справі - ЗАТ "У" та ТОВ "С" не погодились з ухвалою господарського суду від 06.11.2002 р. та звернулись з апеляційними скаргами до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в яких просили скасувати вказану ухвалу як таку, що порушує норми матеріального та процесуального права.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2003 р. апеляційні скарги було залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2002 р. про затвердження звіту керуючого санацією ЗАТ "Д" Ш. та мирової угоди від 04.11.2002 р., укладеної між ЗАТ "Д" в особі керуючого санацією Ш. і комітетом кредиторів ЗАТ "Д", без змін, а також припинено провадження по апеляційним скаргам в частині вимог про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2002 р. про затвердження мирової угоди від 04.11.2002 р., укладеної між ЗАТ "Д" в особі керуючого санацією ТУТ і комітетом кредиторів ЗАТ "Д".
Постанова мотивована тим, що звіт керуючого санацією відповідає вимогам п.2 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), а кредитори не надали суду належних доказів в обгрунтування своїх заперечень. Крім того, вказаний закон, а саме ст. 38, не передбачає оскарження ухвали про затвердження мирової угоди.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішення, ЗАТ "У" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу від 06.11.2002 р. та постанову, прийняту за результатами перегляду даної ухвали.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до п.1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон), якщо затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом, та (або) затверджено мирову угоду, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство.
Суд першої інстанції при затвердженні звіту керуючого санацією та мирової угоди не припинив провадження у справі, чим порушив вимоги положень вищезазначеної статті Закону ( 2343-12 ).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 04.11.2002 р. були проведені збори комітету кредиторів, на яких, зокрема, був затверджений звіт керуючого санацією та прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, укладеної 04.11.2002 р. між ЗАТ "Д" і комітетом кредиторів ЗАТ "Д", про погашення сум заборгованості кредиторам четвертої черги.
04.11.2002 р. до господарського суду Дніпропетровської області керуючим санацією був поданий затверджений комітетом кредиторів звіт керуючого санацією та Протокол зборів комітету кредиторів N 11 від 04.11.2002 р.
Ухвалою від 04.11.2002 р. господарський суд Дніпропетровської області призначає клопотання комітету кредиторів до розгляду на 06.11.2002 р.
Ухвалою від 06.11.2002 р. господарський суд Дніпропетровської області затвердив звіт керуючого санацією ЗАТ "Д" Ш. та мирову угоду від 04.11.2002 р.
Відповідно до п.7 ст. 21 Закону ( 2343-12 ) звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів направляються в господарський суд не пізніше п'яти днів після дати проведення зборів кредиторів. До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог кредиторів і, за наявності, скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні.
Згідно з п.8 ст. 21 Закону ( 2343-12 ) звіт керуючого санацією та скарги кредиторів розглядаються на засіданні господарського суду.
Таким чином, у зв'язку з проведенням зборів кредиторів та затвердженням господарським судом звіту керуючого санацією та мирової угоди протягом двох календарних днів кредитори, які не брали участі в голосуванні, були позбавлені можливості своєчасно представити свої скарги щодо прийнятого на зборах рішення.
Ці скарги кредиторів надійшли до суду пізніше, і суд почав їх розглядати після затвердження зазначеного звіту та мирової угоди.
Суд апеляційної інстанції на вищевикладені обставини справи не звернув уваги та не дав їм відповідної правової оцінки.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвали про затвердження мирової угоди, не підлягають оскарженню, є необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Положенням пункту 10 ст. 21 Закону ( 2343-12 ) встановлено, що про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Таким чином, Закон ( 2343-12 ) безпосередньо передбачає можливість оскарження вищезазначеної ухвали.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2003 р. та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2002 р. підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст. 21, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ЗАТ "У" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2003 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2002 р. у справі N Б15/67-00 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2003 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2002 р. у справі N Б15/67-00 скасувати.
Справу N Б15/67-00 передати для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.
Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.