ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.08.2002 Справа N Б-2245/2-23
Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.06.2002 р. у справі N Б-2245/2-23 господарського суду Харківської області за заявою "ПФ" до ЗАТ "Х" про банкрутство, ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою від 15.02.2002 р. господарський суд Харківської області порушив провадження по справі про визнання банкрутом ЗАТ "Х".
26.03.2002 р. в газеті "Урядовий кур'єр" було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Х".
Господарський суд Харківської області ухвалою від 06.06.2002 р. по справі N Б-2245/2-23 звільнив активи ЗАТ "Х" з-під податкової застави та виключив їх з державних реєстрів рухомого або нерухомого майна, зупинив дію адміністративного арешту. Ухвала мотивована тим, що ДПІ не звернулося до суду з вимогами в строк, встановлений ст. 14 Закону ( 2343-12 ), тому її вимоги слід вважати погашеними, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані всі обмеження майнових активів по погашеному податковому договору боржника.
ДПІ, не погоджуючись з висновками, викладеними в ухвалі від 06.06.2002 р. господарського суду Харківської області, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу. Свої вимоги ДПІ мотивує тим, що строк виконання зобов'язань був розстрочений відповідно до договору з боржником і що зняття заборони на майно здійснюється виключно в ліквідаційній процедурі.
Заслухавши пояснення представника боржника та арбітражного керуючого, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до п.15 ст. 11, п.1 ст. 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) після опублікування оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство всі кредитори повинні подати в господарський суд свої грошові вимоги до боржника незалежно від настання строку виконання зобов'язань.
Правові наслідки недотримання кредиторами встановленого порядку тягне погашення їх грошових вимог відповідно до п.5 ст. 31 Закону ( 2343-12 ).
ДПІ не скористалась своїм правом і не звернулась до господарського суду зі своїми грошовими вимогами до боржника.
Це означає, що вимоги ДПІ вважаються погашеними.
Слід зазначити, що відповідно до п.7.8 ст. 7 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (далі - Закон від 21.12.2000 р. N 2181-III) з моменту прийняття ухвали господарським судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до господарського суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), без застосування норм Закону від 21.12.2000 р. N 2181-III.
Одночасно з порушенням провадження по справі про банкрутство господарський суд вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів, дія якого розповсюджується на вимоги конкурсних кредиторів.
Хоча мораторій безумовно зупиняє заходи по забезпеченню вимог кредиторів, але Закон від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) передбачає обов'язкове ухвалення господарським судом в межах провадження у справі про банкрутство акта про звільнення з податкової застави та зупинення адміністративного арешту майнових активів платників податків (підпункт 8.7.1 п.8.7 ст. 8 та підпункт "е" п.9.5 ст. 9 Закону від 21.12.2000 р. N 2181-III).
При цьому господарський суд користується п.1 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) і вживає заходи по забезпеченню грошових вимог кредиторів, зокрема забороняє іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.
Слід мати на увазі, що погашення вимог кредиторів може відбуватися не тільки у процедурах санації, ліквідації і мировій угоді, а й у процедурі розпорядження майном (пп.3, 4 ст. 14 Закону ( 2343-12 ).
У зазначених процедурах здійснюється реалізація майнових активів боржника з метою погашення грошових вимог кредиторів. Якщо в процедурі розпорядження майном розмір визнаних господарським судом вимог кредиторів незначний, а майнових активів боржника вистачить, щоб розрахуватись з боргами, то Застосування інших судових процедур не має сенсу. У такому випадку боржник сплачує цей борг, а справа про банкрутство припиняється.
Тому активи боржника у процедурі банкрутства повинні бути вільними від будь-яких обмежень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстав для скасування ухвали від 06.06.2002 р. немає.
На підставі викладеного та керуючись п.7.8 ст. 7, підпунктом 8.7.1 п.8.7 ст. 8, підпунктом "е" п.9.5 ст. 9 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), ст. 1, 11, 12, 14, п.5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ на ухвалу від 06.06.2002 р. господарського суду Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу від 06.06.2002 р. господарського суду Харківської області по справі N Б-2245/2-23 залишити без змін.
Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.