ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.04.2003 Справа N 02-2-23/81828
Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ДП "Е" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2003 р. у справі N 02-2-23/81828 господарського суду міста Києва за заявою "АТ" до ДП "Е" про банкрутство, ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2002 р. у справі N 02-2-23/81828 повернено заяву N 395/08 від 08.10.2000 р. "АТ" до ДП "Е" про порушення справи про банкрутство.
Дана ухвала винесена на підставі п.6 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки до заяви не додано доказів надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів.
Не погоджуючись з ухвалою про повернення, "АТ" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2003 р. у справі N 02-2-23/81828 ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2002 р. скасовано та заяву "АТ" надіслано до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
При винесенні постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п.12 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) суд розглядає всі заяви про порушення справи про банкрутство, включаючи заяву кредитора, подану останньою, та враховуючи підтвердження факту надіслання ДП "Е" копії заяви, суд першої інстанції необгрунтовано повернув заяву "АТ".
ДП "Е" не погодилось з винесеною постановою і звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт як такий, що прийнятий з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
В силу ст. 1, ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) при надходженні заяви про порушення справи про банкрутство суддя зобов'язаний розглянути зазначену заяву в п'ятиденний строк.
Відповідно до п.1 ст. 8 Закону ( 2343-12 ) суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо вона належним чином оформлена, тобто подана з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Згідно з п.11 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.
При поверненні заяви суд першої інстанції виходив з того, що до заяви не додано доказів надіслання боржнику копії заяви та доданих до неї документів, що підтверджується актом від 11.10.2002 р. N 24029, складеним працівниками господарського суду міста Києва (а.с. N 42).
Слід мати на увазі, що на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.
Так, у зв'язку з введенням мораторію при порушенні справи про банкрутство зупиняється виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, а також зупиняються будь-які заходи, спрямовані на забезпечення примусового виконання таких вимог (ст. 1 Закону ( 2343-12 ). Крім того, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, та не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (п.4 ст. 12 Закону).
Безпідставне порушення провадження справи про банкрутство може мати негативні наслідки для учасників цієї справи та великої кількості інших кредиторів боржника.
Обов'язок судді при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство полягає не в з'ясуванні обставин, на які посилається ініціюючий кредитор, а в перевірці відповідності заяви вимогам Закону ( 2343-12 ) та Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Невідповідність заяви про порушення справи про банкрутство імперативним вимогам п.11 ст. 7 Закону тягне за собою повернення заяви в обов'язковому порядку.
Акт канцелярії про відсутність певних доказів є тим самим документом, що свідчить про фактичну відсутність доказів направлення боржнику копії відповідних документів.
Слід мати на увазі, що надходження заяви про порушення справи про банкрутство та винесення ухвали про порушення справи про банкрутство можуть не збігатися в часі одного календарного дня.
Тому застосування судом положень п.12 ст. 7 Закону ( 2343-12 ), які передбачають одночасний розгляд декількох заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, що надійшли до суду, може мати місце лише за умови, коли всі заяви надійшли на розгляд судді до винесення ухвали про порушення справи про банкрутство за заявою первісного кредитора.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що винесена ухвала господарського суду міста Києва від 25.10.2002 р. відповідає обставинам справи і вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 7, 8, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ст. 63, 111-5, 111-7, п.6 ст. 111-9, ст. 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДП "Е" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2003 р. у справі N 02-2-23/81828 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2003 р. у справі N 02-2-23/81828 скасувати.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2002 р. у справі N 02-2-23/81828 залишити без змін.
Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.