Також, ст. 1 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Вказана стаття Закону про банкрутство ( 2343-12 ) визначає грошове зобов'язання, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає такожподання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.
В обґрунтування апеляційної скарги Інспекція зазначає про мінімізацію Боржником податкових зобов'язань у вигляді несплати податків, які сплачуються до бюджету, а також про навмисне здійснення процедури банкрутства щодо Товариства, що унеможливлює у майбутньому проведення документальної перевірки підприємства боржника. При цьому, Інспекція в апеляційній скарзі жодним чином не посилається на наявність будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Визначення ж заявником в апеляційній скарзі про неможливість проведення документальної перевірки діяльності Боржника та можливість виникнення податкової заборгованості у майбутньому не є по суті пред'явленням кредиторських вимог до Товариства.
Отже, враховуючи порядок визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст. ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство ( 2343-12 ), касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція, на момент звернення з апеляційною скаргою, не була кредитором у справі про банкрутство Боржника, оскільки Інспекція не пред'явила кредиторські вимоги до Товариства та її вимоги не були визнані у встановленому Законом про банкрутство ( 2343-12 ) порядку, у зв'язку з чим Інспекція, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство Боржника, яка має право апеляційного оскарження відповідно до положень ст. 91 ГПК України ( 1798-12 ).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про те, що Інспекція є кредитором у справі про банкрутство незалежно від наявності чи відсутності підтверджених вимог щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи наведене та застосовуючи аналогію з вищевказаною процесуальною нормою, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2007 року не підлягає вирішенню в апеляційному господарському суді.
За таких обставин справи, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за скаргою Інспекції на постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2007 року - припиненню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та п. 1 ст. 80 та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Боброва Д.Л. задовольнити.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. у справі N 16/278/07 скасувати. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2007 р. у справі N 16/278/07 припинити.
Головуючий Б.М.Поляков
Судді В.М.Коваленко Л.Й.Катеринчук