ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.06.2002 Справа 12/2-Б
Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційного подання прокурора та касаційної скарги ВАТ "С" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2002 р. у справі N 12/2-Б господарського суду Херсонської області за заявою "АТ" до "КП" про банкрутство, ВСТАНОВИЛА:
Господарський суд Херсонської області ухвалою від 11.02.98 р. у справі N 12/2-Б порушив провадження у справі про банкрутство "КП".
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.02.2002 р. було відмовлено в затвердженні мирової угоди у справі про банкрутство "КП" у зв'язку з тим, що угода суперечить законодавству, і необхідністю введення процедури ліквідації, так як не було представлено плану санації.
Постановою від 01.02.2002 р. господарського суду Херсонської області було визнано "КП" банкрутом і введено процедуру ліквідації. Суд мотивував це тим, що понад 7 місяців до суду не представлено плану санації.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду ухвала від 01.02.2002 р. та постанова від 01.02.2002 р. господарського суду Херсонської області були скасовані, мирова угода була затверджена, а провадження у справі про банкрутство припинено.
Скасовуючи ухвалу та постанову, апеляційна інстанція виходила з того, що мирова угода відповідає законодавству та має пріоритет перед ліквідаційною процедурою.
Прокурор звернувся з касаційним поданням на постанову Одеського апеляційного господарського суду. На думку скаржника, однією з умов мирової угоди є реорганізація боржника шляхом приєднання до інвестора (третьої особи). При цьому погашення грошових вимог кредиторів здійснюється шляхом пред'явлення кредиторами до оплати векселів.
Водночас прокурор клопоче про відновлення строку на касаційне оскарження, який був пропущений у зв'язку з одержанням тільки 10.06.2002 р. копій матеріалів справи N 12/2-Б про банкрутство "КП". Клопотання прокурори є обгрунтованим і тому підлягає задоволенню.
ВАТ "С" також звернулось з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду. На думку скаржника, умови редакції мирової угоди від 15.01.2002 р., які були предметом розгляду у суді першої інстанції, відрізняються від умов мирової угоди від 18.01.2002 р., яку затверджено Одеським апеляційним господарським судом.
Водночас ВАТ "С" клопоче про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження, який був пропущений у зв'язку з неодноразовими змінами реквізитів по сплаті держмита, і на цій підставі повернення скарги Вищим господарським судом України. Таку причину пропуску суд вважає обгрунтованою, і тому клопотання ВАТ "С" підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представника кредитора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом Херсонської області та Одеським апеляційним господарським судом норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) керуючий санацією зобов'язаний був представити на затвердження господарському суду узгоджений комітетом кредиторів план санації.
Непредставлення плану санації до господарського суду в шестимісячний строк з дня введення процедури санації дає суду право самостійно визнати боржника банкрутом та ввести процедуру ліквідації.
Тому господарський суд Херсонської області у зв'язку з непредставленням керуючим санацією плану санації "КП" міг ввести процедуру ліквідації, оскільки з дня введення процедури санації минуло сім місяців.
Процедура мирової угоди регламентована Розділом IV Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). При цьому в процедурі санації норми Розділу IV Закону мають застосовуватися з урахуванням особливостей ст. 21 Закону.
Відповідно до ст. 21 Закону ( 2343-12 ) рішення про укладення мирової угоди приймають збори кредиторів відповідно до письмового звіту керуючого санацією.
При цьому розгляд господарським судом питання про затвердження мирової угоди в процедурі санації здійснюється разом з питанням про затвердження звіту керуючого санацією.
Відсутність письмового звіту керуючого санацією, узгодженого зборами кредиторів, не дає господарському суду права затверджувати мирову угоду в процедурі санації.
Відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 01.02.2002 р. звіт керуючого санацією в порядку ст. 21 Закону ( 2343-12 ) не розглядався у засіданні суду.
Мирова угода відповідно до п.2 ст. 35 Закону "Про банкрутство" ( 2343-12 ) може укладатися на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Водночас Законом не передбачені обмеження в частині застосування п.6 ст. 18 Закону ( 2343-12 ), тобто відкриття ліквідаційної процедури при непред'явленні у встановлений строк плану санації.
Тому постанова господарського суду Херсонської області від 01.02.2002 р., якою було визнано "КП" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, відповідає вимогам законодавства.
Мирова угода, укладена між боржником і кредиторами, є особливою угодою, що передбачає досягнення домовленостей між боржником та кредиторами про умови та порядок відстрочки або розстрочки, прощення кредиторами боргів, а також процедуру затвердження судом цієї угоди.
Мирова угода - це окрема процедура в провадженні у справі про банкрутство, що вимагає від суду здійснення певних дій, передбачених ст. 21 та 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Всі ці обставини свідчать про те, що апеляційна інстанція взяла на себе функції суду першої інстанції по розгляду всієї справи про банкрутство. Між тим, її повноваження торкаються виключно перевірки законності оскаржуваного судового акта. Якщо цей акт не відповідає вимогам Закону ( 2343-12 ), то він підлягає скасуванню.
Затвердивши мирову угоду, апеляційна інстанція не лише вийшла за межі своїх повноважень, а й неправильно застосувала норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), а тому постанова Одеського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.
Що стосується подання прокурора, то воно підлягає відхиленню, оскільки відповідно до ст. 29 ГПК ( 1798-12 ) прокурор зобов'язаний вказати в поданні інтереси держави. Проте в поданні мова йде про захист державних інтересів у сфері аграрної політики та програм підтримки вітчизняного виробника.
Конкретного органу, вповноваженого здійснювати функції держави, у спірних правовідносинах не вказано.
На підставі викладеного та керуючись ст. 18, 21, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), ст. 2, 29, 103, 106, 111-7, 111-9 п.6, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Касаційне подання прокурора на постанову від 15.03.2002 р. Одеського апеляційного господарського суду залишити без задоволення.
Відновити строк на подання касаційної скарги ВАТ "С" на постанову від 15.03.2002 р. Одеського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу ВАТ "С" на постанову від 15.03.2002 р. Одеського апеляційного господарського суду задовольнити.
Постанову від 15.03.2002 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі N 12/2-Б скасувати.
Ухвалу від 01.02.2002 р. та постанову від 01.02.2002 р. господарського суду Херсонської області залишити без змін.
Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003