Також, ст. 1 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) визначає порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.
Як вбачається, заявником в касаційній скарзі зазначається про наявність у нього претензій майнового характеру до боржника без жодного посилання на розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), без посилання та додання документів або будь-яких доказів, що підтверджують такі вимоги.
Отже, враховуючи порядок визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст. ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство ( 2343-12 ), суд апеляційної інстанції правомірно встановив, що Товариство не є кредитором у справі про банкрутство боржника, оскільки Товариство не пред'явило кредиторські вимоги до боржника та вимоги останнього не були визнані у встановленому Законом про банкрутство ( 2343-12 ) порядку, у зв'язку з чим Товариство, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство боржника, яка має право апеляційного оскарження відповідно до положень ст. 91 ГПК України ( 1798-12 ).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо відмови Товариству у прийнятті апеляційної скарги на постанову про визнання боржника банкрутом.
За таких обставин справи доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Експертний центр "Земсервісгруп" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Експертний центр "Земсервісгруп" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. у справі N 23/515-б залишити без змін.
Головуючий Б.М.Поляков
Судді В.М.Коваленко
Л.Й.Катеринчук