ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2004 Справа N 8/557-Б-98
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Ткаченко Н.Г., Фролової Г.М.
розглянувши касаційні скарги АК АПБ "Україна" в особі Рівненської дирекції банку "Україна" та ТОВ "Едланд"
на ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.05.2004 р.
у справі N 8/557-Б-98 господарського суду Рівненської області
за заявою Виробничо-комерційного підприємства "Новінтех"
до СП "Хлібокомбінат"
про банкрутство
за участю представників:
АКПБ "Україна" в особі Рівненської дирекції банку "Україна" Воробей О.Д.
ТОВ "Едланд" Рубан Т.П., Лашутін Е.І. (дир.)
СП "Хлібокомбінат" Сорока В.Г.
ВСТАНОВИВ:
Кредитор - Виробничо-комерційне підприємство "Новінтех" 08.10.1998 р. звернувся до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство СП "Хлібокомбінат", в наслідок його фінансової неспроможності.
Ухвалою арбітражного суду Рівненської області від 12.10.1998 р. /суддя Бригінець Л.М./ було порушено провадження по справі N 8/557-Б-98 про банкрутство СП "Хлібокомбінат".
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.05.2004 р. призначено ліквідатором СП "Хлібокомбінат" м. Костопіль за пропозицією комітету кредиторів Д.І.І., що має ліцензію N 719819; встановлено термін ліквідаційної процедури 6 місяців; зобов'язано арбітражного керуючого Котюка П.В., посадових осіб банкрута протягом 15 днів передати всю документацію, печатки, штампи новопризначеному ліквідатору; припинено розгляд заяв з вимогами до боржника: ВДСО при УМВС України в Рівненській області, АК АПБ "Україна", ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", ДП "Костопількомуненергія", ВАТ "Львівський завод гумово-технічних виробів", СП "Костопільська гуртово-торгова база" (доручення видані на підставі угод про уступку вимог).
Не погодившись з цією ухвалою, ТОВ "Едланд" та АК АПБ "Україна" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять зазначену ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд в іншому складі суду.
ТОВ "Едланд" мотивує свою скаргу порушенням судом ст.ст. 22, 43 ГПК України ( 1798-12 ) та ст. 512-514, 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), посилаючись на те, що всі кредитори СП "Хлібокомбінат", розгляд заяв яких з вимогами до боржника припинено, уступили свої вимоги на користь ТОВ "Едланд" згідно угод про уступку вимог. В силу ст. 512-514 Цивільного кодексу України ТОВ "Едланд" є правонаступником вищезазначених кредиторів, відповідно "новим кредитором" СП "Хлібокомбінат" по уступлених вимогах, а тому винесення судом оскаржуваної ухвали безпосередньо зачіпає права та інтереси товариства. В силу ст. 512-514 Цивільного кодексу України первісні кредитори не мають право розпоряджатись вимогами, які вони відступили іншій особі. В частині призначення нового ліквідатора товариство посилалось на неповноважність засідання комітету кредиторів від 19.04.2004 р., який суд прийняв до уваги.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, АК АПБ "Україна" в особі Рівненської дирекції банку "Україна" посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 22, ч. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки банк ніколи не просив припинити розгляд його заяви з вимогами до боржника, ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) щодо незаконності припинення розгляду вимог банку, як заставодержателя, а також ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) в частині незаміни банку його правонаступником товариством "Едланд" по угодах про уступку вимог.
Представники ТОВ "Едланд" та АК АПБ "Україна" в судовому засіданні підтримали касаційні скарги в повному обсязі.
Представник СП "Хлібокомбінат" в судовому засіданні посилався на відсутність права ТОВ "Едланд" на оскарження ухвали суду, оскільки останнє не є стороною по справі, хоча не заперечував та визнав, що товариство згідно угод про уступку вимог є правонаступником кредиторів СП "Хлібокомбінат".
У судовому засіданні Вищого господарського суду України 13.10.2004 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) справу було відкладено на 27.10.2004 р.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
На стадії ліквідаційної процедури СП "Хлібокомбінат" кредитори АК АПБ "Україна" в особі Регіонального уповноваженого ліквідатора в Рівненській області, відділу державної служби охорони при Костопільському РВ УМВС України, ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", ДП "Костопількомуненергія", СП "Костопільська гуртово-торгова база", ВАТ "Львівський завод ГТВ" уклали з ТОВ "Едланд" угоди, згідно яких уступили товариству свої вимоги до боржника СП "Хлібокомбінат". Правовідносини щодо укладення договорів уступки вимог регулювались на час їх укладення главою 17 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).
В статті 197 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) зазначено, що уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Аналогічні положення містять ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (редакції 2003 р.), чинні на момент прийняття оскаржуваної ухвали. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить. Відповідно до положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не надано правової оцінки укладеним кредиторами угодам про уступку вимог, як і заявам кредиторів про заміну їх правонаступником - ТОВ "Едланд".
Натомість, суд дійшов хибного висновку, що ТОВ "Едланд" було відмовлено у визнанні його кредитором, що було предметом перегляду в апеляційному і касаційному порядку (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2002 р.).
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2002 р. по даній справі, підставою для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06-10.06.2002 р. стало порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ), а саме апеляційна інстанція розглянула вимоги ТОВ "Едланд", що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) суд касаційної інстанції також не вправі розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував вищезазначеного та дійшов невірного висновку, що питання заміни кредиторів їх правонаступником за угодами про уступку вимог вже розглядалось Вищим господарським судом України.
Правовим наслідком винесення ухвали про припинення розгляду заяв кредиторів з вимогами до боржника є позбавлення кредитора (в т.ч. його правонаступника по уступлених вимогах) права приймати участь у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог за рахунок боржника.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України ( 1798-12 ) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Припиняючи розгляд заяв кредиторів з вимогами до боржника на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ), суд не дав належної правової оцінки заявам кредиторів на предмет того, чи є вони відмовою від позовних вимог в розумінні ч. 4 ст. 80 ГПК України (оскільки в кожній заяві йшлося про укладені угоди про уступку вимог та про заміну кредитора новим кредитором - ТОВ "Едланд") та чи не порушують вказані заяви кредиторів згідно ст. 22 ГПК України права та інтереси ТОВ "Едланд" у зв'язку з укладенням кредиторами угод про уступку вимог.
Що стосується АК АПБ "Україна", то в матеріалах справи відсутня заява банку про припинення розгляду його вимог до боржника чи про виключення зі складу кредиторів.
Крім того, суд не врахував, що вирішення питання припинення розгляду заяв кредиторів з вимогами до боржника безпосередньо впливає на права та майнові інтереси ТОВ "Едланд".
Отже, оскаржувана ухвала від 19.05.2004 р. в частині припинення розгляду заяв кредиторів з вимогами до боржника стосується прав та інтересів ТОВ "Едланд", не залученого до участі в справі.
Відповідно до вимог ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду від 19.05.2004 р. в частині припинення розгляду заяв кредиторів з вимогами до боржника не відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги АК АПБ "Україна" в особі Рівненської дирекції банку "Україна" та ТОВ "Едланд" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.05.2004 р. по справі N 8/557-Б-98 скасувати в частині припинення розгляду заяв з вимогами до боржника: ВДСО при УМВС України в Рівненській області, АК АПБ "Україна", ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", ДП "Костопількомуненергія", ВАТ "Львівський завод гумово-технічних виробів", СП "Костопільська гуртово-торгова база" (доручення видані на підставі угод про уступку вимог).
В іншій частині ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.05.2004 р. залишити без змін.