ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 20-6/459-4/483-9/128
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі: Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г. Стратієнко Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя
на постанову від 12.08.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду
та постанову від 11-23.06.2004 р. господарського суду міста Севастополя
у справі N 20-6/459-4/483-9/128 господарського суду міста Севастополя
за заявою працівників боржника - гр. Анісімова О.М., Богомолової Л.П., Бойко М.І. та інших
до ВАТ "Севастопольський маяк"
про банкрутство
арбітражний керуючий Дербін В.Л.
за участю представників сторін:
від боржника - Луценко В.Г., довір.
від ТОВ "Курута" - Козирєв К.Ю., довір.
від ТОВ "ЭС.Т. Ком"- Козирєв Д.К., довір.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.08.2001 р. за заявою працівників боржника порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Севастопольський маяк".
Постановою господарського суду міста Севастополя від 11-23.06.2004 р. (суддя Рибіна С.А.) ВАТ "Севастопольський маяк" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Дербіна В.Л.
Постанова мотивована тим, що боржник не розрахувався з кредиторами в строк, передбачений планом санації.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2004 р. (судді: Видашенко Т.С. - головуючий, Лисенко В.А., Плут В.М.) апеляційну скаргу ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя залишено без задоволення, а постанову господарського суду міста Севастополя від 11- 23.06.2004 р. - без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2004 р. та постанову господарського суду міста Севастополя від 11-23.06.2004 р. і передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, на думку заявника скарги, затверджений судом звіт керуючого санації не відповідає вимогам ч.2 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). Також судом не визначено підстави відхилення клопотання ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя про призначення судом аудиторської перевірки по звіту керуючого санацією та порушено ст.ст. 4-5, 84, 101, 104 ГПК України ( 1798-12 ).
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) за наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів може прийняти рішення про припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Також згідно з ч. 11 ст. 21 Закону ( 2343-12 ), якщо розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбачені планом санації, господарський суд у разі відсутності клопотання комітету кредиторів про продовження термінів, передбачених планом санації, і внесення відповідних змін до плану санації визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, розглянувши звіт керуючого санацією, комітет кредиторів прийняв рішення (протокол N 22 від 29.04.2004 р.) про звернення до суду з клопотанням щодо припинення процедури санації та визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Разом з тим, суд на підставі звіту керуючого санацією та наданих матеріалів встановив, що розрахунки з кредиторами в повному обсязі та в строки, передбачені планом санації, проведені не були.
Проте, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України ( 436-15 ), відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений за рішенням суду банкрутом, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону ( 2343-12 ) суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність.
Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника, розмір якого підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Відомості про актив боржника мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
Завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, залишається за господарським судом, як того вимагає ст. 1 Закону ( 2343-12 ).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, зазначені обставини справи взагалі не досліджувались господарським судом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, що виключає правильне застосування при розгляді справи норм матеріального права.
На вказані порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав їм відповідної правової оцінки.
Доводи ліквідатора про те, що постанова про визнання боржника банкрутом оскарженню не підлягає є необґрунтованими.
Враховуючи те, що постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури має істотні правові наслідки для сторін справи та за свою суттю є рішенням, а чинним законодавством не передбачений особливий порядок оскарження постанови місцевого господарського суду у справі про банкрутство, то вона підлягає оскарженню в порядку, встановленому для оскарження рішень місцевого господарського суду, прийнятих в позовному проваджені.
За таких обставин справи оскаржувані постанови суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд на попередню стадію.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 21, 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ст.ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2004 р. та постанову господарського суду міста Севастополя від 11-23.06.2004 р. у справі N 20-6/459-4/483-9/128 скасувати.
3. Справу N 20-6/459-4/483-9/128 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя на стадію санації боржника.