ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.04.2003 Справа N 18/171б
Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ДП "З" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2003 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2002 р. у справі N 18/171б господарського суду міста Києва за заявою ТОВ "К" до ВАТ "АН" про банкрутство, ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 18.05.98 р. за заявою ТОВ "К" було порушено провадження у справі N 18/171б про банкрутство "АУ".
Постановою арбітражного суду міста Києва від 25.11.98 р. у справі N 18/171б "АУ" визнано банкрутом та призначено ліквідаторів банкрута.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду міста Києва про перевірку рішення в порядку нагляду за N 04-1/11-2-18/171 від 04.03.99 р. постанову арбітражного суду міста Києва від 25.11.98 р. скасовано та провадження у справі N 18/171б зупинено до закінчення приватизації "АУ".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2001 р. у справі N 18/171б здійснено процесуальне правонаступництво сторони, боржником у справі N 18/171б визнано правонаступника "АУ" - ВАТ "АН".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2002 р. у справі N 18/171б провадження у справі поновлено, виключено з числа кредиторів ДП "З" та зобов'язано кредиторів провести збори.
При винесенні ухвали в частині виключення ДП "З" з числа кредиторів суд виходив з того, що підприємство відкликало свої вимоги до боржника.
ДП "З" не погодилось з даною ухвалою та звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати вказану ухвалу як таку, що порушує норми процесуального права.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2003 р. апеляційну скаргу ДП "З" було залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2002 р. без змін.
Постанова мотивована тим, що посилання скаржника на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) в редакції від 30.06.99 р. безпідставні, оскільки провадження у даній справі здійснюється відповідно до Закону України "Про банкрутство" в редакції від 14.05.92 р.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішення, ДП "З" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову повністю і ухвалу в частині виключення ДП "З" з числа кредиторів у справі N 18/171б та прийняти нове рішення, яким включити ДП "З" в число кредиторів ВАТ "АН".
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про банкрутство" (далі - Закон) (в редакції Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII ( 2343-12 ) заява кредитора чи боржника може бути відкликана заявниками до прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом.
Згідно зі ст. 4 Закону ( 2343-12 ) провадження справ про банкрутство регулюється Арбітражним процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Прийняття судових рішень, пов'язаних з вирішенням питань щодо прав та законних інтересів учасників справи, має відбуватися за участю осіб, права та інтереси яких зачіпаються.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДП "З" звернулося до арбітражного суду міста Києва з заявою від 30.12.98 р. N 4837743 про відкликання заяви з майновими вимогами до боржника на суму 2630644,41 грн.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва була винесена 22.08.2002 р. без виклику представників сторін у судове засідання.
З огляду на значний проміжок часу між поданням заяви про відкликання та винесенням ухвали по зазначеній заяві, можливу зміну обставин справи та розмір суми майнових вимог, які відкликаються, суд першої інстанції в обов'язковому порядку повинен був викликати в судове засідання представників сторін при прийнятті ухвали, що стосується прав та обов'язків зазначених осіб.
Суд апеляційної інстанції на ці обставини не звернув уваги та не дав їм відповідної правової оцінки.
Відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
За таких обставин прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2003 р. та ухвала господарського суду міста Києва від 22.08.2002 р. в частині виключення ДП "З" з числа кредиторів підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 4, 6 Закону України "Про банкрутство" ( 2343-12 ) та ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДП "З" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2003 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2002 р. у справі N 18/171б задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2003 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2002 р. в частині виключення ДП "З" з числа кредиторів у справі N 18/171б скасувати.
Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.