ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 Справа N Б-39/119-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.09.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Ткаченко Н.Г.
суддів - Катеринчук Л.Й., Разводової С.С.
за участю представників: ДПІ у Київському районі м. Харкова - Чернишової А.М.; ліквідатора ТОВ "МАНДУЛІС" Лялюка В.М. - Загребельного Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова
на постанову господарського суду Харківської області від 04.05.2006 р. по справі N Б-39/119-05 за заявою ТОВ "Альфін" до ТОВ "МАНДУЛІС" про банкрутство, - ВСТАНОВИВ:
Кредитор - ТОВ "Альфін" 28.10.2005 р. звернувся з заявою до господарського суду про порушення справи про банкрутство ТОВ "МАНДУЛІС", внаслідок його фінансової неспроможності.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2005 р. було порушено провадження по справі N Б-39/119-05 про банкрутство ТОВ "МАНДУЛІС", у відповідності до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою господарського суду Харківської області від 04 травня 2006 р. по справі N Б-39/119-05 /суддя Усатий В.О./ було визнано боржника - ТОВ "МАНДУЛІС" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Лялюка В.М., якого зобов'язано в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі України відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, письмово повідомити про визнання ТОВ "МАНДУЛІС" банкрутом всіх відомих йому кредиторів, щомісячно надавати суду звіти за виконану роботу.
В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 04.05.2006 р. посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) суд першої інстанції виходив з того, що керівні органи боржника відсутні за їх місцезнаходженням, боржник фактично припинив свою фінансово-господарську діяльність, будь-яких ознак підприємницької діяльності боржника не виявлено.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2006 р. скасовано Постанову господарського суду Харківської обл. від 08.11.2005 р. про визнання ТОВ "МАНДУЛІС" банкротом та відкриття ліквідаційної процедури, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Всупереч вимог закону Господарський суд Харківської області належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та законодавчо не обґрунтував свої висновки.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ), який набув чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Даний Закон ( 755-15 ) також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, при прийнятті оскаржуваної постанови господарський суд Харківської області не надав оцінку та не з'ясував факту наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ).
Відповідно до ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ), якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 04.05.2006 р. по справі N Б-39/119-05, про визнання ТОВ "МАНДУЛІС" банкрутом, на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 04.05.2006 р. по справі N Б-39/119-05 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до господарського суду суду першої інстанції.
Головуючий - Н.Г.Ткаченко
Судді - Л.Й.Катеринчук С.С.Разводова