СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
25.03.2003
(Витяг)
У липні 2002 р. ТОВ фірма "Емарх" (далі - ТОВ) звернулося до Господарського суду Харківської області, із заявою про визнання його кредитором ВАТ "Новоіванівський цукровий завод" (далі - ВАТ) на загальну суму 754 тис. 720 грн. 25 коп. Вимоги ТОВ обґрунтовувалися тим, що Господарський суд Харківської області ухвалою від 7 травня 2002 р. порушив справу про банкрутство ВАТ. Боржник має заборгованість перед ТОВ за опротестованими простими векселями у сумі 663 тис. 736 грн.; за витратами, пов'язаними з протестом векселів, - у сумі 1 тис. 515 грн.; за отриманими товарно-матеріальними цінностями - на 30 тис. 988 грн. та за сплаченими кредитором 58 тис. 480 грн. згідно з договором поруки від 4 березня 2002 р.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 3 вересня 2002 р. визнав майнові вимоги кредитора в розмірі 89 тис. 468 грн. і вніс їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу; відхилив вимоги у частині внесення до реєстру суми 663 тис. 736 грн. за векселями, пред'явленими до сплати у процедурі розпорядження майном. Ухвала мотивована тим, що вимога кредитора щодо сплати вексельної суми виникла 9 липня 2002 р. - у день пред'явлення векселів до сплати та після порушення провадження у справі про банкрутство і введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 17 жовтня 2002 р. зазначену ухвалу змінив, визнавши грошові вимоги кредитора в розмірі 753 тис. 205 грн., які внесено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів; грошові вимоги ТОВ, пов'язані з протестом векселів, у сумі 1 тис. 515 грн. відхилено. Постанова апеляційної інстанції обгрунтована тим, що зобов'язання сплатити за векселем виникло у боржника в момент видачі векселів, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином, вимоги кредитора зі сплати емітованих боржником векселів є конкурсними. Вимога у сумі 1 тис. 515 грн., пов'язана з протестом векселів, відхилена, оскільки ці витрати виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і, відповідно, є поточними.
Вищий господарський суд України постановою від 11 грудня 2002 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2002 р. скасував, ухвалу Господарського суду Харківської області від 3 вересня 2002 р. залишив без зміни, пославшись на те, що зобов'язання векселедавця виникло в момент пред'явлення векселів до сплати, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство. Вимоги кредитора за опротестованими векселями визнані поточними, тобто такими, що виникли в процедурі банкрутства.
Верховний Суд України ухвалою від 13 лютого 2003 р. порушив провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 р. за касаційною скаргою ТОВ, в якій порушено питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України та залишення без зміни постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2002 р. Посилання у скарзі зроблено на різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає скасуванню з таких підстав.
Вищий господарський суд України, приймаючи постанову, зазначив, що зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму виконується при пред'явленні векселя до платежу. Оскільки зобов'язання векселедавця виникло в момент пред'явлення векселів до платежу - 9 липня 2002 р., тобто після порушення справи про банкрутство ВАТ, то вимоги ТОВ за опротестованими векселями є поточними, що виникли у процедурі банкрутства.
Проте такий висновок не відповідає матеріалам справи та положенням закону.
Так, згідно з вимогами ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними.
Згідно з ч. З ст. 4 Закону від 5 квітня 2001 р. N 2374-III ( 2374-14 ) "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Суди встановили, що ТОВ є векселедержателем дев'яти векселів, емітованих ВАТ, на загальну суму 663 тис. 736 грн. Векселі були складені 3 жовтня 2001 р., 28 листопада 2001 р., 25 грудня 2001 р., 3 і 4 січня 2002 р., 4 та 18 лютого 2002 р. ТОВ вони передані за актами приймання-передачі від 4 жовтня 2001 р.; 3, 17 і 27 грудня 2001 р.; 9 січня 2002 р.; 12 і 18 лютого 2002 р.; 11 березня та 10 квітня 2002 р. Провадження у справі про банкрутство ВАТ порушено 7 травня 2002 р. Грошові зобов'язання щодо платежу за векселем виникли у ВАТ до порушення провадження у справі про банкрутство, і ТОВ є конкурсним кредитором за вимогами до боржника щодо сплати емітованих ним векселів.
У зв'язку з наведеним та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 р. скасував, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2002 р. залишив без зміни.