Захист від зловживань має забезпечувати:
а) неможливість заміни штатного програмного забезпечення на інше (не сертифіковане);
б) неможливість будь-яких змін щодо даних, зареєстрованих після здійснення валютно-обмінних операцій засобами системного програмного забезпечення;
в) ведення протоколу усіх несанкціонованих дій, дані протоколу мають бути недоступні для змін та знищення;
г) неможливість несанкціонованого доступу до бази даних системи;
д) санкціонований доступ до виконання технологічних операцій (за паролем чи іншим чином);
е) автоматичний запис у фіскальну пам'ять протоколу роботи системи з обов'язковою фіксацією дати та часу (години, хвилини) початку та завершення операційного дня;
ж) захист інформації, яка передається каналами зв'язку.
Уповноважені банки можуть встановлювати й інші вимоги щодо захисту систем пунктів обміну, які на їх думку сприяють підвищенню безпеки обмінних операцій.